7. Питання про заснування Катеринослава.

Офіційна історія міста розпочалась у 1776 році, коли російська імператриця Катерина II вирішила збудувати «Південну пальміру»- столицю Російської імперії порівнюючи Санкт Петербург — «північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). Величезним планам не було дано збутися. Плани були забуті коли Катерина ІІ-га померла.

В результаті російсько-турецьких війн 1768—1774 рр. та 1787—1791 рр. землі Південної України відходять до Російської імперії і починають активно колонізуватися російським урядом. Це дає поштовх заснування нового столичного міста Катеринослав і розвиток вже щільно колонізованій козаками придніпровському краю. У 1775 р. тут створюється Азовська губернія.

Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав. 18 червня 1775 р. на генеральній мапі Азовської губернії означено було місце розташування губернського центру, а 14 жовтня складено план запроектованого губернського міста на р. Кільчені при впадінні у Самару. Для заснування Катеринослава попервах була обрана місцевість «при впадінні річки Кільчені в Самару, в 3 верстах від історичного Старо-Самарського ретраншимента або Богородицької фортеці» (Макаревський «Материалы для историко-статистического описання Екатеринославской Епархии», стор. 313).

У «Деле о г. Екатеринославе за 1776 р.» мається рапорт губернатора В. О. Черткова — Г.Потьомкіну від 23 квітня 1776 р. і при ньому кошториси і плани будівництва міста та прилеглих укріплень (дивись додаток до довідки). У тому ж 1776 р. розпочалося будівництво міста.

На початку червня 1778 року губернатор В. О. Чертков перебрався в нове місто з усіма відділеннями азовської губернської канцелярії.

У 1782 р. м. Катеринослав налічувало 2194 душі населення, мав чотири церкви — російську, грецьку, католицьку і вірменську, мав два училища для дітей дворян і різночинців. Для залучення у місто торгових людей запровадили чотири ярмарки. Окрім цього, по неділях дозволено було улаштовувати торги, на які приїздили не тільки мешканці довколишніх містечок, але й продавці з Кримського півострова.

Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським.

Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. .Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість.

8. Поділ Речі Посполитої. Входження Правобережної України до складу Російської імперії.

У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією.

Ослабленням Польщі скористалися сусідні Росія, Прусія та Австрія. Вони планували розчленувати Польщу, прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. їх лякало також поширення ідей просвітництва, а згодом ідей Французької революції. Перший поділ Польщі відбувся у 1772 p., в результаті якого до Росії відійшли в основному білоруські землі. Наступні два поділи відбулись наприкінці XVIII ст.

Під впливом Великої французької революції у Польщі розгорнувся масовий визвольний рух, який очолив Т. Костюшко. Щоб знищити революційний осередок у себе на кордонах, Катерина І і направила до Польщі війська, які згодом очолив О. Суворов.

Військові дії російської армії проти шляхетських військ на Правобережжі розпочалися на початку травня 1792 р. Королівська армія опору майже не чинила. Одні за одним здавалися польські гарнізони. Незначні сутички відбулися лише під Любаром, Шепетівкою та Острогом. На середину 1792 р. військові операції практично припинилися. Але минув майже рік, перш ніж були реалізовані плани царського уряду. 27 березня 1793 р. з'явився маніфест Катерини II, за яким Правобережна Україна включалась до складу Росії.

Незабаром розпочалося складання присяги населенням краю на відданість Росії (крім селян, за яких її складали поміщики). Воно відбувалося досить швидко і без особливих ускладнень.

Внаслідок поділу Польщі в 1793 р. до Росії увійшла територія Правобережної України (Подільське, Волинське, Брацлавське і Київське воєводства). Через два роки (1795) відбувся новий поділ Речі Посполитої, і до Росії відійшли західні землі Волині й Білорусі.

Поділи Польщі були реакційним явищем. Польський народ на багато десятиліть втратив свою державну незалежність.

Разом з тим ліквідація державних кордонів між землями Лівобережжя та Правобережжя всупереч політиці російського царизму створила сприятливіші умови розвитку українського народу як у господарській, так і духовній сферах.

Протягом 90-х років XVIII ст. на Правобережжі були поширені загальноімперські адміністративні органи та установи. У краї почали діяти намісницькі, а згодом губернські правління, царські судові органи тощо. Становище народних мас майже не змінилося. Вони, як і раніше, відробляли панщину у маєтках феодалів та сплачували чисельні державні податки. Одночасно польські магнати одержали від царських властей нові чини, звання, права російського дворянства.

Отже, наприкінці XVIII ст. основна частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Але проблема возз'єднання всіх українських земель в одне ціле вирішена до кінця так і не була. Частина українських земель (Галичина, Буковина, Закарпаття) потрапила під владу Австрійської імперії. Таким чином, наприкінці XVIII ст. українські землі потрапили під владу двох імперій, які здійснювали національне гноблення українського народу.

Ключові дати

1772 р. - перший поділ Польщі

1793 р. - другий поділ Польщі

1795 р. - третій поділ Польщі