2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації.

Ст. 328 Розголошення державної таємниці

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони державної таємниці в різних сферах діяльності держави, що можна охарактеризувати як відносини інформаційної безпеки.

Предметом цього злочину є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких передбачений в Законі України «Про державну таємницю». У статті 1 цього Закону державна таємниця визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості в сфері науки і техніки, оборони, економіки, державної безпеки й охорони правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоду національній безпеці України.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого в ч. 1 ст. 328 КК України, визначена як розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, тобто

протиправне доведення їх до відома сторонніх осіб. Під сторонніми особами

слід розуміти осіб, яким ці відомості не повинні бути відомими. Розголошення може виражатися як у дії, так і бездіяльності. Дія може виявлятися, наприклад, у розголосі секретних даних в розмові, письмовому повідомленні, шляхом публікації в пресі, у виступі по радіо чи телебаченню, у передачі для друкування особі, що не має права на ознайомлення з даними відомостями, у показі креслень, документів та ін. Бездіяльність може полягати в недотриманні правил збереження, обертання, перевезення матеріалів, предметів, документів, коли створюється можливість ознайомлення з відомостями сторонніх осіб. Спосіб розголошення для кваліфікації значення не має.

Обов'язковою ознакою є відсутність у цих діях або бездіяльності ознак державної зради або шпигунства.

Злочин вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, тобто коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі (формальний склад).

Суб'єктивна сторона цього злочину – це будь-яка форма вини: як умисел (прямий чи непрямий), так і необережність (самовпевненість чи недбалість).

Мотиви і мета розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію вчиненого не впливають. Виключення становлять мета ослаблення держави та мета передачі відомостей, що є державною таємницею, іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, які є обов'язковими ознаками державної зради або шпигунства як злочинів проти основ національної безпеки України. Саме це і відмежовує ст. 328 КК України від статей 111 та 114 КК України.

Суб'єкт злочину – спеціальний. Це особа, якій відомості, що містять державну таємницю, були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Частина 2 ст. 328 КК України передбачає кваліфікуючу ознаку розголошення державної таємниці – спричинення тяжких наслідків (оціночне поняття, що визначається в кожному конкретному випадку окремо).

Ст. 332 Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Безпосереднім об’єктом злочину є порядок перетинання державного кордону України.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в: 1) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення – це дії, які виявляються у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Керівництво переправленням – це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов'язків тощо.

Сприяння – будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення (поради і вказівки щодо найбільш зручних маршрутів руху, місця та часу перетинання кордону, надання засобів маскування, карт, схем та ін.).

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій (формальний склад).

З суб'єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом. Як правило, для злочину характерні корисливі мотиви і мета.

Суб’єкт злочину – загальний.

У частині 2 ст. 332 КК України передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Ст. 335 Ухилення від призову на строкову військову службу

Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Об'єктивна сторона виявляється в бездіяльності – ухиленні від призову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов'язку відбувати військову службу, покладеного на громадян України (ст. 65 Конституції).

Ухилення від строкової військової служби має місце у випадку, коли осо¬ба, яка отримала повідомлення (повістку) про призов, не з'являється без поважних причин до призовного пункту в строки, вказані в повідомленні.

Поважними причинами неявки відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» є: 1) хвороба призовника, що позбавляє його можливості особисто прибути у відповідний пункт; 2) смерть або тяжка хвороба близького родича; 3) перешкода стихійного характеру або інші обставини, які позбавили призовника можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк.

Способи ухилення можуть бути різними: підробка документів про хворобу, від'їзд з місця постійного проживання, умисне спричинення собі тілесного ушкодження тощо.

Закінченим злочин вважається з моменту неприбуття у зазначений у призовному документі час до призовного пункту.

Суб'єктивна сторона – прямий умисел: особа знає про призов, але не бажає виконувати свій обов'язок.

Суб'єкт злочину спеціальний – громадянин України чоловічої статі, який на момент відправки до військової частини досяг 18-річного віку і призовною комісією визнаний за станом здоров'я придатним до військової служби.