2. Кримінально-правовий аналіз деяких злочинів 11 розділу

Ст. 277 Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

Основним безпосереднім об’єктом є безпека використання шляхів сполучення і транспортних засобів всіх видів транспорту, крім трубопровідного. Додатковим – життя і здоров’я особи, інші блага, власність.

Предметом злочину охоплюються:

1) шляхи сполучення (залізничне полотно, злітні смуги, канали, автомобільні дороги і т.д.);

2) споруди на них (пасажирські платформи, мости, тунелі, шлагбауми. підпірні стіни і ін.);

3) рухомий склад і судна (усі види транспорту);

4) засоби зв’язку і сигналізації (світлофори, семафори, локатори та ін.)

Об’єктивна сторона характеризується такими ознаками, як діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними.

Діяння може полягати: 1) у руйнуванні зазначених вище предметів; 2) в їх пошкодженні; 3) або в інших діях, спрямованих на приведення таких предметів у непридатний для експлуатації стан.

Наслідки пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів можуть бути двох видів. По-перше, це наслідки, що виражаються у безпосередньому руйнуванні чи пошкодженні відповідних предметів злочину. По-друге, це наслідки, які полягають: у можливості спричинення аварії поїзда чи судна, у порушенні нормальної роботи транспорту, у створенні небезпеки для життя людей чи небезпеки настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст.277 КК України). Частина 2 цієї статті передбачає такі наслідки, як велика матеріальна шкода або спричиненні потерпілій особі середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, а частина третя – загибель людей.

Причинний зв'язок у цьому злочині має певну специфіку, обумовлену характером наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину носить складний характер. Мова іде про умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Ст. 278 Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

Безпосереднім об’єктом є контрольоване використання засобів залізничного, водного і повітряного транспорту. Додатковим виступає – особиста недоторканість особи, її здоров’я та життя, а також власність і громадська безпека.

Предметом злочину є пасажирський рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів. Під угоном слід розуміти протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватися як з місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Інколи угон можуть здійснювати машиністи, льотчики, капітани, члени екіпажу, які управляють транспортним засобом.

Захоплення – це протиправне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки на ньому, зміни напрямку руху тощо.

Закінченим цей злочин визнається з моменту вчинення діяння (формальний склад).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє їхній суспільно небезпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії.

Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 278 КК України встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; а частина 3 – дії, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Якщо угон чи захоплення транспортного засобу поєднаний із вчиненням інших більш тяжких злочинів, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Ст. 279 Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

Основним безпосереднім об’єктом злочину є нормальна робота транспорту та безпека функціонування транспортних комунікацій, а додатковим – життя, здоров’я особи, інші блага, власність.

Предметом злочину є: 1) транспортні комунікації (ч.1 ст. 279 КК України); 2) вокзали, аеропорти, порти, станції та інші транспортні підприємства, установи, організації (ч.2 ст.279 КК України.

Об’єктивна сторона полягає у: 1) блокуванні транспортних комунікацій; 2) захопленні зазначених предметів злочину.

Блокування може здійснюватись у такі способи: 1) влаштування перешкод; 2) відключення енергопостачання; 3) інші способи блокування (перекриття доріг, вулиць за допомогою гурту людей, череди тварин, виставлення пікетів, відключення засобів зв’язку, тощо).

Даний склад злочину – матеріальний щодо блокування, а тому наслідки є обов’язковою ознакою. Ці наслідки виражаються у порушенні нормальної роботи транспорту, а також створенні небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст.279 КК України). Щодо захоплення, то склад злочину є формальним (ч.2 ст.279 КК України).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Ставлення суб’єкта до тяжких наслідків, які передбачені ч.3 ст. 279 КК України, є необережним.

Суб'єкт злочину – загальний.

Ст. 286 Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Основним безпосереднім об’єктом є безпека руху і експлуатації транспорту, а додатковим обов’язковим – життя і здоров’я потерпілої особи.

Під транспортним засобом слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (примітка до ст. 286 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується чотирма обов’язковими ознаками: діянням, наслідками, причинним зв'язком між діянням і наслідками і обстановкою вчинення.

Діяння (дія чи бездіяльність) полягає у порушенні правил безпеки руху або експлуатації транспорту. Порушення правил безпеки руху можуть полягати в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об'їзду перешкод, проїзду перехресть, користування світловими приборами, буксирування, а також їзди з причепом тощо.

Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення пасажирів, неправильному завантаженні, укладанні та закріпленні вантажів.

Відповідальність за ст. 286 КК України диференційована і залежить від тяжкості наслідків, які настали. В частині першій йдеться про наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в ч. 2 – про тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого, а в ч. 3 – про загибель кількох осіб.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглянутого злочину.

Обстановка вчинення характеризується тим, що діяння вчиняється і наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортного засобу.

Суб'єктивна сторона цього злочину визначається ставленням суб’єкта до суспільно небезпечних наслідків і в цілому характеризується необережністю.

Суб'єктом злочину є особа, яка керує транспортним засобом і досягла 16-річного віку.

Ст. 287 Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Основним безпосереднім об’єктом є безпека руху і експлуатації транспорту, а додатковим обов’язковим – життя і здоров’я потерпілої особи.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується трьома обов’язковими ознаками: діянням, наслідками і причинним зв'язком між ними.

Діяння (дія або бездіяльність) характеризується: 1) випуском в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів, тобто виїзд у рейс чи поїздку транспортного засобу з несправностями гальмової системи, рульового управління, зовнішніх світлових приборів, склоочисників, коліс тощо; 2) допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу або швидкість реакції, або, яка не має права на керування транспортним засобом; 3) іншим грубим порушенням (грубе порушення режиму роботи водіїв, вказівка про експлуатацію транспорту із перевищення норм завантаження та ін.).

Кримінальна відповідальність за таке діяння настає лише за умови, що це потягнуло наслідки, які прямо передбачені в законі. Це, зокрема, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або смерть особи.

Встановлення причинного зв'язку в цьому злочині має певну складність, тому що він носить опосередкований характер.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується складною формою вини. Завідомість, яка вказана в диспозиції статті стосовно діяння, означає, що особі відомо про безумовну, явну технічну несправність транспортного засобу, про інші грубі порушення правил експлуатації, що забезпечують безпеку руху. Усвідомлюючи суспільну небезпеку і протиправність своєї поведінки винний, тим не менше, бажає вчинити діяння, вказане у статті. Психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків виражається в необережності (злочинна самовпевненість або недбалість).

Суб'єкт злочину – спеціальний, а саме особа, яка відповідальна за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів (головний інженер, інженер з безпеки руху транспорту, начальник колони, механік гаражу або маршруту).

Ст. 289 Незаконне заволодіння транспортним засобом

Безпосереднім об’єктом є контрольоване використання транспорту. Додатковим виступає – особиста недоторканість особи, її здоров’я та життя, а також власність.

Відповідно до примітки ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача, всупереч їх волі (п.1 примітки до ст. 289 КК України).

Предметом злочину є транспортні засоби, перелік, яких закріплений в примітці до ст. 286 КК України.

Із об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, шляхом обману або зловживання довірою. Воно може мати місце і під час руху транспортного засобу, коли винний установлює контроль, примушуючи водія виконувати його розпорядження і рухатися в зазначеному напрямку. Заволодіння носить протиправний характер. Це означає, що винний не має права на використання транспортного засобу для поїздки на ньому.

Суб'єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для привласнення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, є особа, яка досягла 16-річного віку, а злочинів, передбачених частинами 2 та З ст. 289 КК України – 14-річного віку.

У частині 2 ст. 289 КК України передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому (реальні збитки на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Частина 3 ст. 289 КК України встановлює більш сувору відповідальність за заволодіння транспортним засобом, що поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене організованою групою, або якщо це завдало великої матеріальної шкоди (реальні збитки на суму, що перевищує 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Частина 4 цієї статті містить заохочувальну норму, яка дає можливість звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності за вчинене за наявності таких умов в їх сукупності: 1) особа вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства); 2) особа має добровільно повідомити про це відповідні правоохоронні органи; 3) вона повернула транспортний засіб власнику та повністю відшкодувала завдані збитки.