2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері господарської діяльності.

Ст. 199 Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у разі підробки їх валюти.

Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї. Загалом, розміри підробок на кваліфікацію не впливають, однак, якщо мова іде про предмет у великих чи особливо великих розмірах, то відповідальність настає за ч.2 або 3 ст.199 КК України.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у одній із наступних альтернативних дій: виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених вище предметів.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, незалежно від того чи настали будь-які наслідки.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, поєднаний з метою збуту вказаних вище предметів. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 199 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі. Великий розмір, відповідно до примітки, має місце, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 3 ст. 199 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі. Особливо великий розмір, відповідно до примітки, має місце, якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ст. 201 Контрабанда

Безпосередній об'єкт контрабанди – суспільні відносини, що забезпечують нормальний товарообіг через митний кордон і внесення до бюджету мита та зборів. Додатковий безпосередній об'єкт при контрабанді озброєння – громадська безпека; а також здоров'я населення – при контрабанді отруйних, сильнодіючих, радіоактивних речовин.

Предмет цього злочину – товари, тобто будь-яка переміщувана через кордон продукція, в тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності. Склад злочину матиме місце, якщо переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 201 КК України контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

До предмета контрабанди також відносяться: історичні та культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Кримінальна відповідальність за переміщення таких предметів не пов’язана із будь-якими розмірами.

Об’єктивна сторона контрабанди характеризується трьома альтернативними діями: 1) переміщення предметів через митний кордон України (ввіз, вивіз, транзит); 2) переміщення поза митним контролем; 3) переміщення з приховуванням від митного контролю.

Обов’язковою ознакою контрабанди є місце вчинення злочину – митний кордон України.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів через митний кордон України. Затримання особи у межах митного кордону України в момент його перетину з предметами контрабанди кваліфікується як замах на цей злочин.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 201 КК України передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду.

Ст. 205 Фіктивне підприємництво

Фіктивне підприємництво – це створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Безпосередній об’єкт – встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим може бути встановлений порядок оподаткування, право власності.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у 1) створенні або 2) придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб).

Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) полягає в його державній реєстрації. Дії винного мають зовні цілком законний вигляд: подаються документи на державну реєстрацію, іноді і на ліцензування; з дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (та ліцензування). Однак, ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що підприємство створюється ним для прикриття незаконної чи забороненої діяльності.

Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом права власності на цю юридичну особу як в цілому, так і на визначену його частину, що дозволить здійснювати контроль над ним.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) незалежно від того, чи досяг винний поставленої мети (формальний склад злочину).

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, що поєднаний із спеціальною метою – прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 205 КК України встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам (розмір шкоди визначений приміткою до статті).

Ст. 212 Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування і формування прибуткової частини державного бюджету.

Предметом цього злочину є податки, збори (обов’язкові платежі), що сплачуються як юридичними, так і фізичними особами.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (ч. 1), у великих розмірах (ч. 2) або в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України). Ухилення як ознака об'єктивної сторони цього злочину виражене в бездіяльності (наприклад, неподання податкових декларацій і розрахунків, незважаючи на те, що таке подання є обов'язковим). Способи ухилення можуть бути різними, наприклад, внесення до поданих податкових декларацій, розрахунків завідомо помилкових відомостей про доходи і видатки, приховання або заниження об'єктів оподаткування, просто відмова сплатити податок тощо. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром – суми, які в три тисячі та більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під особливо великим розміром – суми, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують той самий мінімум (примітка до ст. 212 КК України).

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених сум до бюджету або цільового фонду (матеріальний склад).

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мотиви та мета не є обов’язковими ознаками.

Суб'єкт злочину – службові особи підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, на які покладені обов'язки щодо ведення і подання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також фізичні особи, якщо вони мають ознаку платника податків, у тому числі ті, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Ст.218 Фіктивне банкрутство

Фіктивне банкрутство – це завідомо неправдива офіційна заява суб’єкта злочину про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини в сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння у вигляді неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; 2) наслідок – у вигляді великої матеріальної шкоди кредиторам або державі; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Кримінальна відповідальність за ст.218 КК України настає лише у випадках, коли подана офіційна заява є неправдивою. Це означає, що викладені у заяві відомості не відповідають дійсності і справжній фінансовий стан боржника дає змогу йому виконати свої зобов’язання.

Цей злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків (матеріальний склад), а саме великої матеріальної шкоди. Згідно з приміткою до ст. 218 КК України – це шкода, яка в 500 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел, при якому особа усвідомлює неправдивість інформації про фінансову неспроможність суб'єкта господарювання, яка передається нею. Мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт злочину: 1) громадянин-засновник (учасник) або службова особа суб'єкта господарської діяльності; 2) громадянин-підприємець.

Ст. 225 Обман покупців та замовників

Об'єктом є встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг населенню, а також законні інтереси покупців та замовників.

Потерпілими виступають тільки окремі громадяни (фізичні особи) – покупці і замовники.

Предметом злочину є товари або відповідні кошти, в залежності від того, на отримання якого із цих двох видів майна було спрямовано дії винної особи.

Об’єктивна сторона складу злочину полягає в діях, що набувають форми обмірювання, обважування, обрахування або іншого обману. Кримінальна відповідальність за ст. 225 КК України настає лише у випадках, коли в результаті зазначених вище дій, настають передбачені в законі наслідки. Мова іде про шкоду у значних розмірах (3 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Обов’язковим також є і причинний зв'язок.

Характерною ознакою цього складу злочину є і обстановка вчинення – обстановка реалізації товарів та надання послуг. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, однак, на кваліфікацію вони не впливають.

Суб'єкт злочину – спеціальний, а саме будь-яка особа, що реалізовує товари або надає послуги.

У частині 2 ст. 225 КК України встановлена кримінальна відповідальність особи, раніше судимої за обман покупців чи замовників.