2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти власності.

Ст. 185 Крадіжка

Частина 1 ст. 185 КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна.

Безпосереднім об’єктом є право власності. Предметом злочину є чуже майно.

Із об’єктивної сторони крадіжка є злочином із матеріальним складом. Тому для неї характерно:

1) суспільно небезпечне діяння, що полягає у безоплатному, протиправному вилученні суб’єктом чужого майна і оберненні його на свою користь;

2) суспільно небезпечний наслідок, що виражається у майновій шкоді, яка завдана потерпілій особі в результаті вилучення її майна. Саме за майновою шкодою слід відрізняти кримінально карану крадіжку від дрібної, відповідальність за яку встановлена адміністративним законодавством.

3) причинний зв'язок;

4) спосіб вчинення – таємне викрадення майна. Таємне викрадення означає, що майно вилучається потайки, непомітно, за відсутності власника чи інших осіб, або в їх присутності, але за умови, що потерпілий або інші особи не здатні усвідомлювати факт викрадення.

Закінченою крадіжка визнається з моменту вилучення майна і отримання винним хоча б первинної можливості розпорядитись вилученим (сховати, передати, викинути тощо).

Із суб'єктивної сторони крадіжка передбачає прямий умисел, за якого винний усвідомлює, що вилучає чуже майно таємно. І це психічне відношення винного має вирішальне значення для кваліфікації вчиненого як крадіжки. Якщо злочинець помиляється, вважаючи свої дії непомітними, а за ним фактично хтось спостерігає, вчинене є крадіжкою. Обов’язковою ознакою крадіжки є також корисливий мотив.

Суб’єктом крадіжки є особа з 14 річного віку.

Кваліфіковані види крадіжки (ч. ч. 2-5 ст.185 КК України): 1) крадіжка, вчинена повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з проникненням в житло, приміщення чи інше сховище; 4) крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому; 5) у великих розмірах; 6) в особливо великих розмірах; 7) вчинена організованою групою.

Ст. 186 Грабіж

Згідно з ч.1 ст. 186 КК України, грабіж – відкрите викрадення чужого майна.

Безпосередній об’єкт – право власності. Предмет злочину – чуже майно.

Із об’єктивної сторони для грабежу характерно суспільно небезпечне діяння, наслідок, причинний зв'язок і відкритий спосіб заволодіння. Відкрито означає очевидно для інших або в присутності сторонніх осіб. Грабіж вважається закінченим з моменту вилучення майна і отримання початкової можливості розпорядитися ним як своїм власним.

Частина 2 ст.186 КК України передбачає також насильницький грабіж, тобто відкрите заволодіння чужим майном, що поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства.

Під таким насильством розуміється як фізичне насильство – обмеження волі потерпілого або інших осіб (зв'язування, замкнення в певному приміщенні), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, так і психічне насильство – погроза застосувати вказане фізичне насильство. Такий грабіж має додатковий безпосередній об'єкт – свободу і тілесну недоторканність особи. Більш небезпечне насильство до потерпілого утворить склад розбою.

Насильство при грабежі у більшості випадків застосовується з метою вилучити майно, а тому передує вилученню. Але насильство може застосовуватися і для утримання вже вилученого майна, тобто слідувати за вилученням (наприклад, винний, скориставшись тим, що продавець вийшов до підсобного приміщення, з прилавка магазина викрав річ. Продавець, помітивши злодія, намагався її відібрати, але винний, утримуючи річ, наніс кілька ударів продавцю і з викраденим зник). Якщо ж насильство застосовується тільки з метою уникнути затримання, то грабежу, поєднаного з насильством, не буде (наприклад, винний кинув відкрито викрадену річ і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати).

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб відібрати у потерпілого річ, предмет (наприклад, вирвав з рук мобільний телефон, зірвав з голови шапку тощо). У цих випадках насильство до потерпілого не застосовується, тому грабіж-ривок кваліфікується за ч. 1 ст. 186 КК України.

Із суб’єктивної сторони грабіж характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Суб’єкт – особа з 14 років.

Кваліфіковані види грабежу аналогічні крадіжці.

Ст. 187 Розбій

Відповідно до ч.1 ст. 187 КК України, розбій – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Розбій – це двохоб'єктний злочин, де основний безпосередній об’єкт – право власності, а додатковий обов’язків – життя і здоров’я потерпілої особи.

Предметом злочину є чуже майно.

Об'єктивна сторона розбою полягає в нападі. Напад при розбої завжди супроводжується насильством або погрозою насильства. При цьому мова іде про насильство, яке є небезпечним для життя і здоров’я потерпілої особи. Насильство при розбої носить реальний характер: здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

Під фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я розуміється легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодження, замах на вбивство, вбивство. Однак, слід зазначити, що замах на вбивство і вбивство, що супроводжували розбій, не охоплюються цим складом і вимагають додаткової кваліфікації за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК України. Заподіяння в процесі розбою тяжких тілесних ушкоджень охоплюється ч. 4 ст. 187 і додаткової кваліфікації за ст. 121 не потребує.

Фізичне насильство може бути як відкритим, так і таємним (нанесення удару потерпілому, який спав). Насильство при розбої є способом заволодіння майном і, як правило, передує йому. Однак, воно може застосовуватися і після заволодіння майном для його утримання. Насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, застосоване винним з метою уникнути затримання, вимагає самостійної кваліфікації за сукупністю з крадіжкою чи грабежем.

Психічне насильство – це погроза заподіяти вказане фізичне насильство або погроза вбивством. Погроза вбивством при розбої повністю охоплюється ст.187 КК України і додаткової кваліфікації за ст.129 не потребує.

Розбій відноситься до формальних (усічених) складів злочинів, тому вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном, чи ні.

Із суб’єктивної сторони розбій вчиняється з прямим умислом, корисливим мотивом і спеціальною метою.

Суб’єкт – особа з 14 років.

Кваліфікуючими ознаками розбою є: вчинення його за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187); поєднання розбою з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187); спрямування розбою на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинення організованою групою, або поєднання із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187).

Ст. 189 Вимагання

Згідно до ч. 1 ст.189 КК України вимагання – вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру, що підкріплена відповідною погрозою і спрямована щодо потерпілого чи його близьких родичів.

Основним безпосереднім об’єктом виступає право власності, а додатковим фізична і психічна недоторканість особи, життя, здоров'я, честь і гідність.

Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майнового характеру.

Потерпілими можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).

Об'єктивна сторона вимагання виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру. Вимога являє собою відповідну пропозицію, що викладена в рішучій формі і підкріплена однією з наступних погроз: 1) погроза насильством щодо потерпілого чи його близьких родичів; 2) погроза знищення або пошкодження їх майна; 3) погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб; погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі бажають зберегти в таємниці.

Погроза може бути виражена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, прагне до того, щоб у потерпілого чи його родичів склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред'явленої вимоги. Тому, навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розголошувати відомості або погрожував непридатною зброєю або її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну – вчинене є вимаганням.

Вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози. Якщо винний реалізував свою погрозу і умисно заподіяв потерпілому або його близьким родичам смерть, необхідна кваліфікація за сукупністю ч. 4 ст. 189 і відповідної частини ст. 115 КК України.

Із суб’єктивної сторони вимагання вчиняється з прямим умислом і корисливим мотивом.

Суб’єкт – особа з 14 років.

Кваліфіковані види вимагання:

 вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому (ч.2 ст. 189 КК України);

 вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах (ч.3 ст. 189 КК України);

 вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч.4 ст. 189 КК України).

Ст. 190 Шахрайство

Шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Безпосереднім об’єктом є право власності.

Предметом шахрайства є не тільки майно, але і право на майно.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман — це повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів.

Зловживання довірою — це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з власником або іншою особою, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.

Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбання права на майно (матеріальний склад).

Із суб’єктивної сторони шахрайство вчиняється з прямим умислом і корисливим мотивом.

Суб’єкт – особа з 16 років (загальний).

Частина 2 ст. 190 КК України передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; ч. 3 – за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; ч. 4 – за вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Ст.194 Умисне знищення або пошкодження майна

Безпосереднім об'єктом цього злочину виступають відносини власності. Додатковим об'єктом злочину за ч. 2 ст. 194 КК України виступає життя і здоров'я людини.

Предмет злочину – чуже майно. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення і заволодіння, нерухомим – будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинно мати товарну, мінову вартість.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до такого стану, при якому воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його використання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину виражаються в шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах – поняття оціночне, яке уточнюється у кожному конкретному випадку, з урахуванням матеріального становища потерпілого.

Між знищенням або пошкодженням чужого майна і заподіяною шкодою має бути встановлений причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини – прямий або непрямий умисел.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа з 16 років, а за ч. 2 ст. 194 КК України – особа, яка досягла 14 річного віку.

Частина 2 ст. 194 передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.