2. Кримінально-правовий аналіз окремих із злочинів проти виборчих, трудових і інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Ст. 159 Порушення таємниці голосування

Стаття 71 Конституції України гарантує громадянам України вільне волевиявлення на виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування, які відбу¬ваються на основі загального, рівного і прямого вибор¬чого права шляхом таємного голосування.

Розголошення таємниці голосування є грубим по¬рушенням цього важливого конституційного права гро¬мадянина і кваліфікується за ст. 159 КК України.

Об’єктом злочину є виборче право громадян.

Об’єктивна сторона проявляється в діях або бездіяльності, що спрямовані на розголошення змісту волевиявлення громадянина. Серед активних дій, що спрямовані на порушення таємниці голосування можна виділити: встановлення у кабінках для голосування технічних пристроїв для спостереження, домагання повідомити про зміст волевиявлення, вимога пред’явити заповнені бюлетені і ін. Бездіяльність може полягати у невстановлені спеціальних закритих кабінок для голосування, невстановлені урн для заповнених бюлетенів, неопломбовані урн і т.д.

Способи і наслідки розголошення таємниці голосу¬вання юридичного значення не мають. Однак, для кваліфікації вчиненого обов’язковим є час вчинення злочину. Ст.159 КК України вказує на час проведення виборів або референдуму.

Злочин вважається закінченим з моменту порушення таємниці голосування.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт злочину за ч.1 ст.159 – загальний, а за ч.2 – спеціальний (член виборчої комісії або комісії з референдуму чи інша службова особа, яка використовує для вчинення цього злочину своє службове становище).

Ст.162 Порушення недоторканності житла

Конституцією України кожному гарантується недо¬торканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. З0 Конституції України).

Стаття 162 КК захищає це важливе конституційне право громадянина України. Саме тому безпосереднім об’єктом злочину є конституційне право громадянина на житло. Додатковим об’єктом є власність особи.

Потерпілими від цього злочину можуть лише фізичні особи, тобто громадяни України, іноземці чи особи без громадянства.

Предметом злочину є житло чи інше володіння особи.

Об'єктивну сторону цього злочину утворюють:

1) незаконне проникнення до житла;

2) незаконне проведення огляду чи обшуку;

3) незаконне виселення;

4) інші дії, якими порушується недоторканність житла громадянина.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризуєть¬ся умислом. Сумлінна помилка виключає кримінальну відповідальність.

Суб’єктом є особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Порушення недоторканності житла, вчинене служ¬бовою особою або із застосуванням насильства чи з по¬грозою застосувати насильство, визначається за ч. 2 ст. 162 КК кваліфікованими видами цього злочину.

Ст. 172 Грубе порушення законодавства про працю

Право громадянина на працю — одне із найважливі¬ших. Воно закріплене в ст. 43 Конституції України. Грома¬дянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Порушення законодавства про працю є порушенням конституційних прав громадян.

Об’єктом злочину виступають трудові права людини і громадянина, тобто право на працю, на відпочинок, винагороду і т.д.

Потерпілим від цього злочину може бути лише працівник. Частина 2 дещо конкретизує таких потерпілих. Мова іде про неповнолітню особу, вагітну жінку або жінку, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 172 КК, утворює одне із зазначених у ній діянь:

а) незаконне звільнення з роботи;

б) інше грубе порушення законодавства про працю (незаконне переведення на іншу роботу, встановлення про¬довженого робочого дня, зниження заробітної плати, ненадання відпустки).

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Обов’язковою ознакою є також наявність особистих мотивів.

Суб’єкт – спеціальний (особа, яка наділена правом прийому на роботу і звільнення з роботи).

Ст. 175 Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

Конституція України гарантує всім своєчасне одер¬жання винагороди за працю (ч. 7 ст. 43). Стаття 175 КК України передбачає відповідальність за спеці¬альний вид службової недбалості — невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, установлених законом.

Об’єктом є конституційне право особи на заробітну плати чи інші виплати.

Об'єктивну сторону діяння утворює невиплату заро¬бітної плати, стипендії, пенсії і та інших виплат більше ніж за один місяць (ч. 1), а також безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат внаслідок нецільового використання коштів, при¬значених для цих виплат.

Невиплата заробітної плати, стипендії чи пенсії мо¬же бути необережною і умисною. Кримінальна відповіда¬льність за ст. 175 КК настає лише за умисну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших виплат, уста¬новлених законом.

Відповідальними за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншого платежу є службові особи, які наділені повноваженнями розпоряджатися фінансами під¬приємства, установи, організації.

Згідно з частиною 3 ст. 175 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Ст. 176 Порушення авторського права і суміжних прав

Цей злочин спрямований проти інтелектуальної власності, тобто проти прав громадян на володіння, користування, розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, гарантованих ст. 41 Конституції України.

Безпосереднім об'єктам цього злочину є авторське право і суміжні права, які регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права»

Відповідно предметом порушення авторського права виступають твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи не опубліковані музичні твори, скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп'ютерні програми, бази даних, тощо, а предметом порушення суміжних прав – виконання, відтворення фонограми, відеограми, програми мовлення.

Обов'язкові ознаки цього предмету: 1) предмет злочину має бути для винного чужим; 2) має виражатися в об'єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному записові, фонограмі, дискеті тощо; 3) він має бути новим і оригінальним.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: діяння, його наслідки і причинний зв'язок між ними.

Саме діяння може полягати в незаконному відтворенні або розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних; незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань фонограм і програм мовлення; незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; а також в іншому порушенні авторського права і суміжних прав.

Наслідок як ознака об'єктивної сторони — це матеріальна шкода. Вона може бути різною в залежності від обставин справи, однак, кримінальний закон встановлює кримінальну відповідальність за ч.1 статті за умови, що була завдана значна шкода (згідно з приміткою це 20 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Ч.2 ст.176 КК України як наслідок передбачає шкоду у великому (200 і більше неоподаткованих мінімумів), а ч.3 – в особливо великому розмірі (1000 і більше).

Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння саме такої матеріальної шкоди. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений прямий, безпосередній причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, а мотиви можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — загальний. Якщо це діяння було вчинене службовою особою із використанням службового становища, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.3 ст. 176 КК України.

До кваліфікованих видів цього злочину також відносять: 1) вчинення його повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) вчинення організованою групою.

Ст. 182 Порушення недоторканності приватного життя

Конституція України в ст. 32 встановила право кожного громадянина на недоторканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є ст. 182 КК.

Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують недоторканність приватного життя.

Предмет злочину — конфіденційна інформація про особу, яка може міститися у публічному виступі, в творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації,

До конфіденційних відносяться такі відомості, які складають особисту або сімейну таємницю особи, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці.

Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа, без згоди якої збиралася, використовувалась або поширювалась така конфіденційна інформація.

Об'єктивна сторона злочину виражається в одній з таких альтернативних дій, вчинених без згоди особи: а) незаконному збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) незаконному зберіганні такої інформації; в) незаконному використанні конфіденційної інформації; г) незаконному поширенні вказаної інформації; д) поширенні конфіденційної інформації в публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення хоча б однієї з указаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.

Суб'єкт злочину – загальний.