- •28.1 Принципи регуляції генів
- •Ініціація транскрипції регулюється протеїнами які зв’язуються із промотором або поблизу нього
- •Багато генів прокаріот об’єднані в кластери і регулюються оперонами
- •Регуляторні протеїни мають спеціальні днк-зв’язуючі домени
- •Гелікс-поворот-гелікс
- •Гелікс-поворот-гелікс
- •Цинковий палець
- •Основний мотив гелікс-петля-гелікс
- •Поєднання субодиниць в регуляторних протеїнах еукаріот
- •Підсумок 28.1 Принципи регуляції генів
- •28.2 Регуляція експресії генів у прокаріот
- •Lac оперон здатний до позитивної регуляції
- •Спільний ефект глюкози і лактози на експресію lac оперона
- •Багато генів ензимів, що задіяні в біосинтезі амінокислот регулюються сповільненням транскрипції
- •Trp оперон
- •Індукція sos відповіді потребує утилізації репресорних протеїнів.
- •Синтез рибосомальних протеїнів скоординований із синтезом рРнк
- •Трансляційний зворотній зв’язок у деяких рибосомальних протеїнових оперонів
- •Регуляція обмеженням в e.Coli
- •Деякі гени регулюються завдяки генетичній рекомбінації
- •Підсумки 28.2 Регуляція експресії генів в еукаріот
- •Регуляція Експресії генів в еукаріот
- •Транскрипційно активний хроматин структурно відрізняється від інактивного хроматину
- •Ремоделювання хроматину ацетилюванням і нуклеосомальними перестановками
- •Багато еукаріотичних промоторів регулюється позитивно
- •Кофактори і трансактиватори, які зв’язуються із днк полегшують монтаж загальних транскрипційних факторів.
- •Еукаріотичні промотори і регуляторні протеїни
- •Комплекси протеїнів коактиваторів
- •Хореографія транскрипційної активації
- •Обернена активація транскрипції
- •Гени галактозного метаболізму в дріжджів регулюються і позитивно, і негативно
- •Регуляція транскрипції генів метаболізму галактози в дріжджів
- •Гени галактозного метаболізму у дріжджів
- •Комплекси протеїнів задіяних в активації транскрипції споріднених груп генів еукаріот
- •Експресія генів еукаріот може регулюватися міжклітинними і внутрішньоклітинними сигналами
- •Елементи відповіді на дію гормонів (евг) до яких приєднуються гормони стероїдного типу
- •Регуляція може відбуватися через фосфорилювання ядерних транскрипційних факторів
- •Посттранскрипційне мовчання гену опосередковується перешкоджанням рнк
- •Трансляційна регуляція еукаріотичної мРнк
- •Мовчання генів викликане рнк першкоджанням
- •Розвиток організму контролюється каскадом регуляторних протеїнів
- •Життєвий цикл плодової мушки Drosophila melanogaster.
- •Ранній розвиток дрозофіли
- •Розподіл продуктів материнських генів в яйці дрозофіли
- •Регуляторний цикл передної -задньої вісі в яйці дрозофіли.
- •Розподіл продукту гену fushi tarazu (ftz) в ранньому ембріоні дрозофіли
- •Гени сегментації
- •Гомеотичні гени
- •Підсумки 2.3 Регуляція експресії генів в еукаріот
- •Регуляція експресії генів в прокаріот
- •Регуляція експресії генів в еукаріот
- •Біохімія в мережі Інтернет
Ремоделювання хроматину ацетилюванням і нуклеосомальними перестановками
Детальний механізм асоційованих із транскрипцією структурних змін хроматину, включно із ідентифікацією різноманітних ензимів напряму задіяних в процесі, що називається ремоделюванням хроматину. Сюди відносяться ензими, які ковалентно модифікують гістони нуклеосом та інші, які використовують хімічну енергію АТФ для ремоделювання нуклеосом на ДНК (Таблиця 28-2).
Ацетилювання і деацетилювання гістонів асоційоване із активацією хроматину для транскрипції. Як відмічалося вище, аміно-термінальні домени гістонів серцевини нуклеосом зазвичай мають багато залишків Ліз. Визначені залишки Ліз ацетилюються ацетилтрансферазами гістонів (ГАТ). Цитозольні ГАТ (тип В) ацетилюють новосинтезовані гістони ще перед транспортом гістонів у ядро. Подальше складання гістонів у структуру хроматину полегшується додатковими протеїнами: CAF1 для Н3 і Н4 та NAP1 для Н2А і Н2В (див. Таблицю 28-2 для пояснення деяких із цих абревіатур).
У місці підготовки хроматину для транскрипції нуклеосомальні гістони піддаються подальшому ацетилюванню нуклеарними ГАТ (типу А). Ацетилювання багаточисельних залишків Ліз аміно-термінальних доменів гістонів Н3 і Н4 зменшує спорідненість нуклеосом до ДНК. Ацетилювання може також попереджувати чи полегшувати взаємодії між іншими протеїнами задіяними в самій транскрипції чи її регуляцї. У випадку, коли транскрипція гену більше не є потрібною, ацетилювання навколишніх нуклеосом зменшується завдяки активації деацетилаз гістонів, які є частиною процесу заглушення транскрипції генів. Все це призводить до відновлення структури хроматину до попереднього, транскрипційно-неактивного стану. На додаток до видалення певних ацетильних груп, транскрипційну інактивність хроматину визначають і нові ковалентні модифікації гістонів. Прикладом цього може бути залишок Ліз в позиції 9 у гістоні Н3, який часто метилюється в гетерохроматині.
Ремоделювання хроматину потребує протеїнових комплексів, які здатні активно рухатися і переміщувати нуклеосоми використовуючи для цього енергію АТФ (Таблиця 28-2). Комплекс ензимів SWI/SNF, що знайдений у всіх клітинах еукаріот складається із 11 поліпептидів (загальна Мв 2106), які разом утворюють гіперчутливі ділянки на хроматині і стимулюють приєднання транскрипційних факторів. Одначе, цей комплекс не є необхідним для активації транскрипції кожного гену. NURF преставляє ще один АТФ-залежний ензимний комплекс здатний ремоделювати хроматин у спосіб, який доповнює і перекриває дію SWI/SNF. Ці ензимні комплекси відіграють важливу роль в підготуванні ділянки хроматину для подальшої транскрипції.
Багато еукаріотичних промоторів регулюється позитивно
Як відзначалося раніше, еукаріотичним РНК полімеразам притаманна незначна, або не притаманна взагалі спорідненость до своїх промоторів, а активація транскрипції майже завжди залежна від численних активаторів протеїнів. Одна із важливих причин домінування позитивної регуляції є очевидною: зберігання ДНК у хроматині ефективно захищає доступ до більшості промоторів, що дозволяє відповідним генам не транскрибуватися за відсутності специфічних регуляторів. Структура хроматину визначає легшу доступність до одних промоторів у порівнянні із іншими, а репресори, що зв’язуються із ДНК і таким чином запобігають приєднанню РНК полімерази (негативна регуляція), часто є просто зайвими.
Таблиця 28-2
Деякі ензимні комплекси, що каталізують зміни структури хроматину асоційовані із транскрипцією
Ензимний комплекс* |
Олігомерна структура (кількість полпептидів) |
Джерело |
Функція |
GCN5-ADA2-ADA3
|
3
|
Дріжджі |
GCN5 має ГАТ активність типу А |
SAGA/PCAF
|
20
|
Еукаріоти |
Включає GCN5-ADA2-ADA3
|
SWI/SNF
|
11; загальна Mв 2106
|
Еукаріоти |
АТФ-залежне ремоделювання нуклеосом |
NURF
|
4; загальна Mв 500000 |
Дрозофіла
|
АТФ-залежне ремоделювання нуклеосом |
CAFI
|
2 |
Людина; дрозофіла |
Відповідає за приєднання гістонів Н3 і Н4 до ДНК |
NAP1
|
1; Мв 125000 |
Широко розповсюджені в еукаріот |
Відповідає за приєднання гістонів Н2А і Н2В до ДНК |
* Абревіатури, що використовуються для позначення еукаріотичних генів або протеїнів часто є більш заплутаними і незрозумілими ніж ті, що використовують у бактерій. Протеїни комплексів GCN5 (general control nonderepressible, англ) та ADA (alteration/deficiency activation, англ) були виявлені під час досліджень регуляції генів метаболізму азоту дріжджів. Ці протеїни можуть бути частиною ще більшого комплексу SAGA (SPF, ADA2,3,GSN5, ацетилтрансфераза) у дріжджів. Еквівалентом комплексу SAGA в людському організмі є PCAF (p300/CBP-асоційований фактор). Протеїн SWI (switching – переключання, англ) було виявлено як такий, що необхідний для експресії певних генів задіяних у переключення на статевий цикл розмноження у дріжджів, а SNF (sucrose nonfermenting – фактор неферментації цукрози, англ) як фактор для експресії генів метаболізму цукрози у дріжджів. Наступні дослідження виявили численні протеїни SWI та SNF які функціонують у комплексі. Комплекс SWI/SNF відіграє роль у експресії широкого спектру генів і знайдений у багатьох еукаріот, включно із людиною. NURF (nuclear remodelling factor – ядерний фактор ремоделювання, англ); CAF1 (chromatin assembly factor – фактор упаковування хроматину, англ); NAP1 (nucleosome assembly protein - протеїн упаковування нуклеосом).
Серед переваг позитивної регуляції важливу роль приписується величині еукаріотичного геному і ефективності позитивної регуляції.
По-перше, неспецифічне зв’язування регуляторних протеїнів із ДНК є великою проблемою при набагато більшому геномі вищих еукаріот. Ймовірність випадкового зв’язування унікальної специфічної послідовністі із невідповідним сайтом також підвищується із зростанням величини геному. Специфічність активації транскрипції покращиться у випадку приєднання кожного із декількох позитивних протеїнів-активаторів до специфічних ділянок ДНК і утворення комплексу, який активуватиметься лише після приєднання всіх протеїнів. Всередньому, в багатоклітинному організмі у пересічного гену є щонайменше 5 регуляторних сайтів. Умова приєднання декількох позитивних протеїнів-регуляторів до визначених ділянок ДНК значною мірою зменшує ймовірність випадковості функціональних накладок усіх регуляторних сайтів зв’язування. В принципі, така ж стратегія може використовуватися і у випадку негативної регуляції, що призводить до вияснення наступної причини використання позитивної регуляції - вона просто є більш ефективною. Якщо б від 30,000 до 35,000 генів людського геному регулювалися негативним чином, кожна клітина повинна була б постійно синтезувати таку ж кількість різноманітних репресорів (чи навіть в багато раз більшу, у випадку використання багаточисельних регуляторних елементів у кожному із промоторів) в концентраціях, які б забезпечували необхідний рівень зв’язування для кожного “небажаного” гену. У випадку позитивної регуляції більшість генів в нормальному стані є неактивними (і тому РНК полімераза не зв’язується із їх промоторами), а клітина синтезує лише протеїни-активатори необхідні для стимулювання транскрипції генів необхідних клітині в даний момент. Зрешту, все вищесказане не заперечує існування негативної регуляції в еукаріот (від дріжджів до людини) і ми згодом повернемося до цього питання.
