Тема 1. Види цінних паперів

Мета: поглибити, узагальнити та закріпити знання студентів щодо поняття цінного паперу, основних видів цінних паперів

План вивчення теми

1. Основні складові ринку цінних паперів та його взаємозв’язки з іншими сегментами фінансового ринку.

2. Поняття цінного паперу. Особливості Українського законодавства щодо ринку цінних паперів.

3. Первинний та вторинний ринок цінних паперів.

4. Пайові, боргові та іпотечні цінні папери.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ринок, на якому продаються й купуються різні матеріальні або реальні ресурси, - це рийки матеріальних активів, або товарні ринки. Це зазвичай ринки сировини, що використовується різними підприєм­ствами. Нас насамперед цікавлять організовані або біржові форми цього ринку й до них можна віднести, наприклад, різні продовольчі й товарні біржі, які виступають організаторами торгівлі на цьому ринку.

Ринок грошових ресурсів функціонує передусім у вигляді ринку банківських кредитів і охоплює відносини, що виникають із приводу надання кредитними установами оплачуваних і поворотних позик, пов'язаних з оформленням спеціальних документів, які не можуть самостійно продаватися, купуватися чи погашатися. Кошти для видачі кредитів банками з'являються за рахунок залучення коштів самими банками, тобто вони виступають як посередники. Вважається, що грошові ринки - це ринки грошей і боргових інструментів з терміном погашення до одного року. Також варто враховувати, що іноді самі борги можуть продаватися й купуватися (факторингові операції).

У зв'язку з наявністю в одних суб'єктів вільних грошових ресурсів, а в інших потреби в них, виникає необхідність перерозподільного ме­ханізму, фінансового посередництва. Стан економіки значною мірою визначається ефективністю переливу коштів від тих, хто має заоща­дження, до тих, у кого на цей момент є необхідність у капіталі.

Організація підприємствами нового виробництва або реорганізація існуючого вимагає особливо великих витрат або інвестицій, які не завжди можуть бути реалізовані за рахунок притягнутих через кре­дитний ринок банківських кредитів. У цьому випадку підприємство для одержання коштів з метою їх вкладання в бізнес (у тому числі капітальних вкладень) може залучити необхідні капітали за рахунок випуску своїх цінних паперів (ЦП) на відповідних ринках. Такими цінними паперами є насамперед акції та облігації.

Якщо підприємство є господарським товариством у формі акціо­нерного товариства, то воно може поширювати на фінансовому ринку свої акції та облігації. При випуску акцій акціонерне товариство або його засновники (організатори) залучають додаткових власників ко­штів як інвесторів і співвласників цього акціонерного товариства. Це залучення відбувається шляхом продажу кожному новому акціонерові певної кількості часток або акцій, кожна з яких засвідчує право на володіння певною часткою майна АТ. Це операція належить до ринку інструментів власності.

Акція як пайовий папір є цінним папером без установленого строку обігу, свідчить про участь на паях у статутному фонді акціонерного товариства й підтверджує членство її власника в акціонерному това­ристві.

Емісія облігацій як боргових зобов'язань провадиться звичайно із заздалегідь фіксованими й обговореними умовами повного повернення боргу з відповідними відсотками. Ця операція провадиться на ринку боргових інструментів Боргові інструменти, термін дії яких менше одного року, нерідко відносять до інструментів грошового ринку. Боргові інструменти з термінами дії, що перевищують один рік, звичайно розглядаються як інструменти ринку капіталу або ринку боргових інструментів, але такий поділ часто є досить невиразним, оскільки на українському й російському ринках були широко поширені державні облігації зі строками менше року (наприклад, три місяці й навіть менше).

Облігація як борговий цінний папір засвідчує внесення її власни­ком коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін з виплатою обговореного доходу.

Таким чином, ринок цінних паперів охоплює частково як кредитні відносини шляхом включення у свою сферу ринку боргових інструмен­тів (ринку облігацій), так і відносини співволодіння, що виникають на ринку інструментів власності (ринку акцій). Ці відносини виражають­ся через випуск спеціальних документів - цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися (відчужуватися) і погашатися.

Цінний папір — це така форма фіксації фінансово-правових відно­син між учасниками ринку, що сама стала об'єктом таких відносин. Це виражається в тім, що укладання будь-якої угоди між сторонами на цьому ринку найчастіше полягає в передачі або в купівлі-продажу цієї ЦП (чи тільки прав, обумовлених цією ЦП) в обмін на гроші.

Таким чином, під ринками капіталу часто мається на увазі меха­нізм залучення капіталу для довгострокового використання такими інститутами, як уряд і компанії. Також це відповідний механізм, за допомогою якого здійснюється продаж інструментів, випущених як свідоцтво наявності такого капіталу. Фондовий ринок дозволяє капіталу йти із застійних або недостатньо прибуткових галузей і нагромаджуватися в найбільш перспективних секторах економіки. Тому на фондовому ринку підприємство, що має передбачуваний або реальний потенціал, може зібрати кошти для здійснення серйозного проекту. Також саме на фондовому ринку особи, що мають тимчасово вільні кошти, можуть спробувати взяти участь у бізнесі процвітаючих сьогодні чи у перспективі компаній.

Ринок, на якому обертаються похідні цінні папери (опціони й ф'ючерси) на­зивається ринком похідних інструментів або похідних ЦП (деривативів). Похідні інструменти - це інструменти, вартість яких визначається вартістю деяких активів, названих базовими. Однією з найважливіших функцій строкового ринку, про що буде докладно розглянуто далі, є функція управління ризиком, функція його зниження за рахунок хеджування.

Можна дати таке визначення деривативам — це стандартні доку­менти, що засвідчують право і (чи) зобов'язання придбати або про­дати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на зазначених ними умовах у майбутньому. Найбільш відо­мими похідними інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи та варанти. Цей ринок і властиві йому інструменти далі розглянуті докладніше. Існують також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до будь-якої однієї категорії, тому що вони ґрунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів. Варто додати, що в нас однозначно не закріплений комплекс питань, як повинні обертатися на ринку деривативи, які є цінними паперами. Є потреба в комплексному за­конодавчому визначенні цього.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Варто підкреслити деякі особливості цінних паперів як документів у грошовій формі:

Цінні папери мають документарний характер, що позначає виникнення при їх випуску й обігу певних відносин між емітентом і власником даного цінного папера (інвестором). Емітент випускає певні папери, офіційно бере на себе обговорені цими паперами зобов'язання й готовий за отримані кошти надати інвесторам певні права, передба­чені умовами випуску й законодавством. Таким чином, цінні папери визначають виникнення певних прав і обов'язків сторін.

Матеріальна форма цінних паперів означає форму або вид матеріального носія, на якому виконаний документ. Цінні папери в бездокументарній формі - це відповідний запис у пам'яті комп'ютера про власника цього цінного папера. Відсутність паперового носія не змінює характер цінного папера, зберігає згаданий обсяг прав і обов'язків, що виникли у зв'язку з його випуском. Безпаперова, або бездокументарна форма ЦП може прискорювати, спрощувати його обіг і всі операції з ним. У відповідності з Законом «Про акціонерні товариства» усі акції акціонерних товариств є іменними та існують ви­ключно в бездокументарній формі (ця норма Закону набирає чинності через два роки з дня опублікування Закону - з вересня 2010 року).

У зв'язку з тим, що цінні папери найчастіше можуть вільно оберта­тися на ринку, власник цих паперів, вклавши кошти в яке-небудь ви­робництво або бізнес за допомогою придбання цінних паперів, може повністю або частково повернути свої кошти, за необхідності продавши ці папери.

Вище йшлося, що кошти є особливим видом товару, що обертається на фінансових ринках. Розподіл, покупка й продаж грошового капі­талу й цінних паперів, зокрема через фінансовий ринок, відбувається з формуванням попиту та пропозиції залежно від очікуваного доходу й ризику інвестицій.

Вартість грошей або капіталу - це ті відсотки, які слід виплачувати за користування кредитом, за залучення коштів на певний термін.

Одночасне існування декількох фінансових ринків зі своїми специ­фічними властивостями й прибутковістю дозволяє реалізовувати різні методи й форми як фінансових вкладень, так і залучення коштів, у тому числі й за рахунок того, що ці ринки доповнюють один одного, забез­печуючи ефективніший перерозподіл коштів. Також ці ринки не тільки доповнюють один одного, а й діють в умовах взаємної конкуренції.

Конкуренція між ринками виражається в різному рівні прибутку й ступеня ризику, які характеризують у кожний момент часу вкладання коштів у різні сектори фінансового ринку, у різні цінні папери з різним рівнем прибутковості.

Як приклад конкуренції ринків можна звернути увагу на спостере­жувану на ринках капіталів у багатьох країнах тенденцію скорочення користування банківськими кредитами для великих компаній і ви­знання ними переваги виходу на ринок цінних паперів, що дозволяє одержати дешевший капітал. Тому кредитні ринки, а скоріше - учас­ники цього ринку, змушені конкурувати з ринками ЦП, знижуючи процентні ставки при видачі відсотків. Однак і кон'юнктура на ринку цінних паперів складається залежно від ситуації та перспектив на кредитному ринку.

Відомо, що якщо зростає попит на які-небудь товари або послуги, то відповідно зростають їх ціни, зростають прибутки від їх виробництва, і з метою збільшення обсягів виробництва в ці галузі направляються вільні капітали. Понад те, часто ці капітали вилучаються з тих галузей виробництва, продукція яких не має високого попиту і які стають еко­номічно менш ефективними. Ці переливання коштів забезпечуються насамперед за рахунок цінних паперів, унаслідок чого вони поглина­ють тимчасово вільний або недостатньо ефективно використовуваний капітал і допомагають перевести його передусім у таке виробництво, яке потрібне суспільству. Виникає можливість утворити оптимальну структуру суспільного виробництва. В умовах ринкової економіки це безперервний процес. При продажу власником на ринку належних йому цінних паперів гроші не вилучаються з бізнесу, і найчастіше не порушується процес функціонування виробництва.

Фондовий ринок є насамперед ринком цінних паперів різних корпо­рацій . При нормальному функціонуванні цей ринок забезпечує колек­тивну оцінку учасниками ринку активів кожної корпорації, акції якої котируються на ринку. Внаслідок цієї оцінки в майбутньому можна виявити, що така оцінка була надто завищена або необґрунтовано за­нижена. З урахуванням цього й будується стратегія різних учасників ринку цінних паперів - інвесторів і спекулянтів.

Цінний папір не є грошима й матеріальним товаром, але часто є засобом розрахунку. Його цінність полягає в особливих правах і дохо­дах, які він може дати власникові, й зокрема за рахунок перепродажу.

Особливість цінного папера як форми існування капіталу полягає в тому, що у власника капіталу сам капітал відсутній, він переданий емітенту, замість нього є певні права на нього, ці права зафіксовані шляхом покупки й оформлення відповідного фінансового документа у формі цінного папера. Внаслідок відокремлюється власність на ка­пітал від самого реального капіталу, й цінні папери, як капітал, вклю­чаються в ринковий процес у зручній для обігу формі. Таким чином, цінні папери не є грішми, але можуть бути засобами розрахунку між учасниками ринку.

Кожен власник цінних паперів, наприклад акцій, вклавши свої кошти у підприємство шляхом купівлі цих акцій, може повернути кошти тільки шляхом продажу цих паперів іншому інвесторові. При цьому сам продаж цінних паперів одним власником іншому не пору­шує виробничі процеси й діяльність підприємства, тому що при цьому гроші не вилучаються з цього підприємства.

Об'єкти угод на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку ЦП, або фондами (у значенні - грошові фонди), або фондовими цінностями, й звідси з'явилися терміни «фондовий ринок», «фондова біржа ».

Цінні папери можуть існувати в наявній, паперовій формі з за­писами в книзі обліку (реєстрах у паперовій і комп'ютерній формах) або винятково в безготівковій, безпаперовій формі з аналогічними за­писами в реєстрі. Часто власникам цінного папера може або повинен видаватися сертифікат цінного папера — документ, що засвідчує право власності на фондові цінності (бланк цінного папера).

Відсутність цінного папера в паперовій формі й обіг замість нього відповідного сертифіката не означає зміну передбачених умовами випуску й законодавством обсягу прав власника ЦП і обов'язків емі­тента.

Цінний папір може бути зареєстрований у реєстрі на ім'я фак­тичного власника, що у такому випадку іноді називається справжнім власником цього цінного папера, і йому видається відповідний серти­фікат. Однак у низці випадків зручніше зареєструвати ці цінні папери на ім'я спеціальної фірми, наприклад, на ім'я торговця, що діє від імені клієнта, і доручити цій фірмі виступати в ролі утримувача чи відповідального хранителя цінних паперів або їх сертифікатів. У цьому випадку торговець виступає як номінальний утримувач. Звичайно в цьому випадку фірма має забезпечувати окреме зберігання активів клієнтів від активів, що належать самій фірмі.

Таким чином, фондовий ринок є насамперед ринком цінних па­перів різних корпорацій. Цей ринок забезпечує колективну оцінку численними учасниками ринку вартості активів кожної корпорації, акції яких фігурують на ринку, їх імовірної прибутковості й перспек­тивності. Внаслідок такої оцінки в майбутньому нерідко виявляється, що така колективна оцінка виявилася з різних причин завищеною або необгрунтовано заниженою.

Навіть на прикладі фондового ринку України, що формується, видно, що стан цього ринку має велике значення для стабільного роз­витку економіки. І в свою чергу стан економіки визначає ситуацію на фондовому ринку. Сильне падіння курсової вартості цінних паперів за невеликий проміжок часу може викликати відповідне падіння в економіці країни. Падіння на ринку цінних паперів істотно зменшує можливості підприємств залучати необхідні їм додаткові кошти за рахунок випуску цінних паперів.

Найважливішою умовою рішення економічних і соціальних за­вдань, що стоять перед країнами колишнього СРСР, і насамперед за­вдання модернізації економіки, є значне збільшення інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Фахівці вважають, що для збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) на 7-8% щорічно, зростання інвестицій в основний капітал має становити не менше 14-18% . Реально в Україні й у Росії рівень інвестицій нижче. Світовий досвід показує, що одним з найбільш ефективних джерел для великих, а головне - для довгострокових інвестицій у руках досвідчених менеджерів є фондо­вий ринок. У 2003 році, наприклад, частка коштів, притягнутих за допомогою емісії цінних паперів, у сукупному обсязі інвестицій у на­ціональну економіку США перевищувала 60% , у Німеччині - 35% . У нашій країні цей рівень у кілька разів менше.

В Україні у громадському обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів),надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

д) ощадні (депозитні) сертифікати;

є) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносять:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати ФОН;

4. приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5. похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

6. товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому утримувачу право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

• акції;

• облігації підприємств;

• облігації місцевих позик;

• державні облігації України;

• іпотечні сертифікати;

• іпотечні облігації;

• сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);

• інвестиційні сертифікати;

• казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать, згідно з Законом, до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та (або) види цінних паперів.

Види цінних паперів за функціональним навантаженням.

Основні цінні папери відображають основне майнове право або вимогу. До них належать акції та облігації.

Допоміжні або похідні цінні папери відображають певне або додат­кове право, вимогу або умову. Ці ЦП також називають деривативами (дериватами) і до них належать опціони, ф'ючерси, варанти. Зако­нодавство деяких країн не відносить деривативи до цінних паперів.

За суб'єктами цінні папери бувають:

• державні;

• місцевих органів влади (муніципальні);

• корпоративні (приватні) - боргові й пайові цінні папери госпо­дарських товариств. Можуть випускатися як державними, так і недержавними підприємствами залежно від їх організаційно-правової структури;

• українським законодавством передбачено, що емітентами цінних паперів можуть бути й фізичні особи.

За ступенем ліквідності.

Ліквідні цінні папери — це ті, які легко перевести в гроші або у відповідні товари без істотних втрат.

Неліквідні цінні папери — це ті, які неможливо перевести в гроші або у відповідні товари без істотних втрат.

Є й інші показники, що характеризують ліквідність цінних паперів, які наведені далі.

За станом на початок 2009 року на фондовому ринку України більшість цінних паперів неліквідні (йдеться насамперед про акції), тому що попит на них недостатній і в торговців найчастіше діють високі ціни продажу й низькі ціни купівлі більшості паперів. У всьому світі ліквідність ринку частіше за все виміряється величиною спреда, або різницею між цінами продавця й покупця. Тому визначати ліквідність тільки за кількістю торговців, що оперують цими паперами, поки що не зовсім коректно.

Цінні папери іменні й на пред’явника.

Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

Права, посвідчені цінним папером, належать:

• особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);

• пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

• особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Іменний цінний папір - це цінний папір, ім'я власника якого за­фіксоване на його бланку й (або) у реєстрі власників.

Іменні цінні папери документарної форми існування (якщо умо­вами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі) передаються у порядку, встановленому для відступлення права ви­моги (цесії). Про передачу робиться спеціальний запис у реєстрі про перехід прав, і новому власникові документарної форми випуску ви­дається заповнений на його ім'я сертифікат. Зміни в реєстрі робить особа, що веде реєстр з даного цінного папера. У нового власника виникають права, що випливають із володіння цим цінним папером, тільки з моменту внесення змін у реєстрі.

В результаті обігу іменних цінних паперів емітенту завжди відо­мий власник кожного ЦП, випущеного їм, і кількість ЦП у кожного власника.

Цінний папір на пред'явника (пред'явницький ЦП) - це цінний папір, ім'я власника якого не фіксується безпосередньо на ньому самому, а його обіг не має потреби в будь-якій реєстрації. Тому цінні папери на пред'явника обертаються вільно без реєстрації й вказівки власника. У реєстрі вказується тільки загальна кількість випущених ЦП. У зв'язку з тим, що не ведеться реєстр власників цінних паперів на пред'явника, найчастіше для підтвердження права власності потрібно фізична наявність самого цінного папера або сертифіката. Перехід права власності здійснюється при цьому просто шляхом передачі сер­тифіката від старого власника до нового. Цінні папери на пред'явника часто мають відрізні купони або спеціальний купонний аркуш, які надають право на одержання дивідендів або відсотків в емітента або його платіжного агента.

Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Згідно з індосаментом, до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

У законодавстві України встановлено, що цінні папери можуть ви­пускатися в документарній і без документарній формі. Документарною формою ЦП є сертифікат ЦП, що містить зазначені законодавством реквізити відповідного виду ЦП певної емісії, дані про кількість ЦП і посвідчує право власності на ці цінні напери. Сертифікатом є бланк цінного папера, що видається власникові цінного папера.

Безпаперовий цінний папір (цінний папір у бездокументарній формі) - це зазвичай іменний, тому що в електронній пам'яті він зареєстрований на певного власника. Тому це вже не цінний папір на бланку, а електронна форма обліку власників капіталу, які мають заздалегідь обумовлені права й зобов'язання щодо користувача капіталу.

Фондовими ЦП називаються ЦП, які є в обігу на фондових біржах (насамперед ті з них, які пройшли лістинг - спеціальний допуск до обігу на фондових біржах). В умовах України до них можна також віднести цінні папери, що котируються в системі ПФТС.

За способом обігу на ринку.

Обігові цінні папери можуть вільно продаватися й купуватися будь-якими особами на умовах, обговорених законами. Якщо це іменні ЦП, то обов'язковою умовою такого обігу є певна процедура перереєстрації власників (індосамент). Прикладом є іменні акції акціонерних това­риств. Обігові цінні папери часто називають ринковими.

Не обігові ЦП не можуть вільно продаватися й купуватися на фон­дових ринках. Прикладом таких ЦП є акції засновників інвестиційних фондів, які мають зберігатися в депозитарії й не підлягають обігу на ринку. Ці цінні папери мають тільки первинний ринок, тобто вони про­даються емітентом, й інвестори, що їх купили, не мають права перепро­дажу цих паперів третім особам. Тому їх називають неринковими.

Цінні папери з обмеженим колом обігу відрізняються тим, що опе­рації з ними можуть відбуватися з певними обмеженнями. Прикладом в Україні можуть слугувати акції приватних акціонерних товариств, статутом яких може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропо­нуються їх власником до продажу третій особі (стаття 7 Закону «Про акціонерні товариства»). До 1996 року такими ЦП були також державні облігації України (ОВДЗ), які не продавалися фізичним особам.

Якщо іменний цінний папір передається шляхом здійснення на ньому передавального напису й без реєстрації в реєстрі, що у цьому випадку може бути відсутнім, то він називається ордерним ЦП (напри­клад, вексель - в Україні ведеться тільки реєстр виданих векселів).

Емісійні цінні папери можуть випускатися чималими серіями, у великій кількості, і кожна серія складається обов’язково з абсолютно ідентичних за всіма характеристиками ЦП (незалежно від їх виду).

Не емісійні ЦП випускаються мірою необхідності поштучно або малими серіями (наприклад, вексель).