
- •Тема: Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості. Активізація опозиційного руху в 60-80-х роках XX ст. Василь Стус. Сходження на Голгофу слави. Життєвий і творчий шлях.
- •Структура заняття:
- •1. Організація заняття.
- •1. 1. Мотивація навчальної діяльності.
- •1.3. Ознайомлення з групами студентів, які отримали випереджальні завдання.
- •Актуалізація опорних знань. Метод «Мозковий штурм».
- •2.1. Вивчення нового матеріалу з історії України.
- •1. Течії дисидентського руху.
- •2. Загальна характеристика дисидентського руху.
- •3. Методи боротьби дисидентів.
- •5. Форми переслідування дисидентів:
- •(Демонстрація фрагменту 6 серії документального фільму «Дисиденти» )
- •Забезпечення емоційної готовності до заняття (На фоні фрагменту з відеофільму «Просвітлої дороги свічка чорна» - «Поховання Василя Стуса» студенти ведуть діалог)
- •(Демонстрація відеофільму про Василя Стуса «Хресна дорога»)
- •Запрошуємо вас до віртуального музею речей Василя Стуса. (Студенти по черзі демонструють речі, з якими асоціюється життєвий і творчий шлях Василя Стуса)
- •Повідомлення групи «Біографів»
- •Повідомлення групи «Літературознавців»
- •Повідомлення групи «Біографів»
- •Повідомлення групи «Літературознавців» Студент зачитує уривок з "Табірного щоденника Стуса"
- •Повідомлення групи «Біографів»
- •Повідомлення групи «Літературознавців»
- •Повідомлення групи «Біографів»
- •Повідомлення групи «Літературознавців»
- •Повідомлення групи «Біографів»
- •Виразне читання і аналіз віршів Василя Стуса. Група «Декламатори»
- •Студент читає вірш "о земле втрачена, явися".
- •Студент читає вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»
- •Студент читає вірш «Весняний вечір. Молоді тумани»
- •Студент читає вірш «Синочку мій, ти ж мами не гніви»
- •Студент читає вірш „Як добре те, що смерті не боюсь я”
- •Узагальнення і систематизація знань студентів.
- •На основі заповненої таблиці «Дисидентський рух на Україні» дайте відповіді на запитання:
- •Як ви розумієте слова епіграфа заняття?
- •В чому полягає значення творчості Василя Стуса?
- •(Демонстрація відеоролика «у цьому полі синьому як льон». Пісня Сергія Василюка на слова Василя Стуса).
- •Підведення підсумків заняття. Виставлення оцінок.
- •Домашнє завдання.
- •Список використаної літератури
- •Провідні учасники дисидентського руху
Виразне читання і аналіз віршів Василя Стуса. Група «Декламатори»
1-й студент: Наша група помітила, що поезія поета менш досліджена, ніж його біографія. Можливо це тому, що мова і символіка віршів Стуса дуже складна. Коли історик і філолог Михайло Хейфец, який перебував разом зі Стусом у таборах Мордовії, попросив почитати Стуса його вірші, той відповів: “Ти не зрозумієш, Мишку. В мене складна мова.” Дослідник творчості Василя Стуса Юрій Тевельов пише: “Складна в Стуса не тільки мова. Складна система його образності». Вірші Стуса не може читати пересічний читач: вони потребують певного інтелектуального рівня, що дозволяє їх повно зрозуміти. Але, мабуть, кожен, хто візьме в руки книгу з творами Стуса, не зможе не відчути почуття, вкладені в чіткі, суворі рядки: біль, страждання, порив, заклик.
2-й студент: "Україна є віссю, навколо якої обертається вся поезія В. Стуса", - так точно визначив тематику творчості митця Максим Рильський. Поет жив Україною, марив і снив нею на чужині. Ця всепоглинаюча любов була сенсом його життя і проходила через усі поетичні збірки: чи поет писав про дружину і сина, про себе і свою самоту і німоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, життя чи смерть – завжди і скрізь названа або не названа стоїть Батьківщина. Вона його всевишня любов, трунок, що п'янить і робить одержимим, і трутизна, що вбиває тіло і веде до загибелі.
Студент читає вірш "о земле втрачена, явися".
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурово простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
віддай усе благій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!
Сонця хлюпочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосяжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти — і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.
1-й студент: Значне місце у творчості Василя Стуса посідає тема долі. Власна трагічна доля і поетична доля авторського героя тісно переплелися. Зносячи всі випробування поет не проклинає своєї долі і мужньо несе свій хрест. Стус казав: «Головне - я в дорозі. І - на своїй дорозі. А решта - не так важливо». Я пишу вірші і гадаю, що колись то буде потрібне моєму народові. А що мене мучать за них - то що ж зробиш?.. Комусь же треба підставляти свої плечі. Ось я й підставив свої. І мушу триматися".
Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не проклену.
Хай життя — одне стернисте поле,
але перейти — не помину....