Повідомлення групи «Літературознавців»

1-й студент: Із спогадів режисера Ю.Ільєнка про скандал на прем’єрі кінофільму «Тіні забутих предків»:

« На вечорі 4 вересня 1965 року в кінотеатрі «Україна» зібралася вся еліта Києва. Фільм був розкручений – презентація стала подією республіканського масштабу, тому його й використали організатори акції протесту.

Ми сидимо на сцені… Сергій Параджанов стоїть, дякуючи кожному виступаючому, із зали піднімається Іван Дзюба з букетом. Говорить теплі слова, вручає квіти, раптом повертається і звертається до зали:» Почалися арешти, повторюється 37-й рік…» І перелічує прізвища затриманих… Піднялася жахлива паніка. Серед глядачів достатньо стукачів. Вскакує Василь Стус і кричить українською крізь гул запущеної чекістами сирени: «Хто проти тиранії – встаньте!».

Повідомлення групи «Біографів»

3-й студент: Роки тимчасових робіт (1965–1972) стали одночасово і роками Стусового поневіряння і найщасливішими роками його життя. З моменту виступу у кінотеатрі за ним слідкували агенти КДБ, вірші поета не друкували у вітчизняних видавництвах, але він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він знайшов свою кохану - Валентину Попелюх – жінку, що стала його музою, у нього народився син, а у Брюсселі у 1970 році виходить збірка віршів поета «Веселий цвинтар».

4-й студент: У грудні 1970 року як грім вибухнула жахлива звістка – вбили Аллу Горську, приятельку, яскраву жінку. Те, що говорив Стус на похороні, багатьох налякало. Офіційно вбивць, які сокирами зарубали художницю, не було знайдено, але над могилою пролунали слова В.Стуса: «Її вбито представниками КДБ». Цього йому не подарували і 12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості». На початку вересня 1972 Київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Весь термін ув'язнення перебував у таборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. По закінченню строку, Стуса 1977 року вислали в село Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 року на золотих копальнях. З ув'язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…».

Повідомлення групи «Літературознавців» Студент зачитує уривок з "Табірного щоденника Стуса"

Рік 1976

4/06 - за порушення правил розпорядку позбавлений права закупки продуктів харчування на 1 місяць і права отримати посилку.

14/06 - за образу адміністрації колонії переведений у штрафний ізолятор на 14 діб без виведення на роботу.

19/06 - за образу адміністрації при етапуванні в штрафний батальйон позбавлений права на чергове побачення

25/08 - за образу адміністрації позбавлений права закупки продуктів

30/08 - поміщений на 13 діб у штрафний ізолятор.

10/11 - поміщений на 13 діб у штрафний ізолятор.