Список використаної літератури

1. Ю.М. Гонюк «Василь Стус. Пам’яті поета» (Вивчаємо українську мову та літературу №3 (115) січень 2007 р., стор. 20 - 22

2. Хлоп’як із криниці (Бібліотечка «Дивослова» №12 (54) 2009 стор. 44 - 60)

3. Українська література: підручник, для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень)/ Г.Ф. Семенюк, М.П. Ткачук, О.В. Слоньовська.- К.: Освіта, 2011.- стор. 295 - 305

4. Н.Г.Чачанідзе «Літературно – мистецький вечір, присвячений 70 – річчю з дня народження Василя Стуса» ( Вивчаємо українську мову та літературу №15 (163) травень 2008 р., стор. 30-36

5. Чумак Т. Василь Стус: «Або цікаво мука, або нецікаве щастя», Українська мова і література в школі, 14-15 (462-463), 2006.

6. В.Чорновіл. Правосуддя чи рецидиви терору? – Київ, 1992. №7.- с.55

7. Дмитро Стус. Василь Стус: життя і творчість. – К., 2005.

8. Василь Стус. Час творчості. К., 2005.

9. Василь Стус. Феномен доби (сходження на Голгофу слави). К., 1993.

10. Інтернет-ресурси:

http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-17844bfd0b78a/list-b65bb05f26

http://osvita.ua/school/lessons_summary/history_ukraine/17645/

http://do.gendocs.ru/docs/index-233545.html

http://alive-inter.net/ukr/referat-6785itcji

http://nvk-sloboda.novoselitsa.cv.ua/urokliterat01.htm

http://alive-inter.net/ukr/work-33125glddz

http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-16D2C368A8776/list-b407a47b26

http://schoollit.com.ua/o-zemle-vtrachena-yavisya/

http://uk.wikipedia.org/wiki/

http://stus.kiev.ua/stusoznavstvo.htm

Додатки

Провідні учасники дисидентського руху

В 'ячеслав Чорновіл (24.12.37-25.03.1999) – шістдесятник, видатний діяч правозахисного і національно-визвольного руху 60-90-х років, член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), політичний діяч.

Чорновіл народився в родині сільських учи­телів на Черкащині. У 1955 році закінчив серед­ню школу із золотою медаллю і вступив до Київського університету на факультет жур­налістики. Закінчив його з відзнакою в 1960 році. Ще в університеті Чорновіл мав неприєм­ності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні в 1958 р. Три роки В.Чорновіл працював редактором молодіжних передач на Львівській студії телебачення. У травні 1963 р. переїхав до Києва, щоб про­довжити наукову роботу з історії української літератури. Чорновіл брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої моло­ді (КТМ).

Заарештований під час чергової хвилі ре­пресій в Україні 12 січня 1972 року.

Н

З дружиною Атеною Пашко

а початку 1978 р. Чорновіл відправлений етапом на заслання в село Чаппанда (Яку­тія). Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах. У 1978 р. при­йнятий до міжнародного ПЕН-клубу, який був створений з метою сприяння дружбі й інтелектуальній співпраці письменників всього світу.

22 травня 1979 р. Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи.

У квітні 1980 р. В. Чорновіл заарештований за сфабрикованим звинуваченням. У травні 1985 р. Чорновіл по­вернувся в Україну.

В .Чорновіл активний політичний діяч неза­лежної України 90-х років. 1991 р. був кан­дидатом в Президенти України (23,27 % го­лосів, друге місце). У 1992 р. обраний співголовою та головою НРУ. У 1994 і 1998 рр. знову обраний народним депутатом Украї­ни. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевчен­ка 1996 р. в галузі публіцистики (в тому чис­лі за книги, раніше інкриміновані як антирадянські).

2 5 березня 1999 р., за півроку до президент­ських виборів, В. Чорновіл загинув в авто­мобільній катастрофі. Не стало національ­ного лідера, першорядного політика. Заги­нув національний герой. Влада до цього дня не розслідувала обставин його загибелі і вперто твердить, що це була дорожньо-транспортна пригода. Десятки фактів, на­впаки, стверджують, що це було запланова­не вбивство.

М икола Руденко. Талановитий письменник, поет і публіцист. Написав романи «Вітер в обличчя», «Остання шабля» та ін. XX з'їзд КПРС став поворотним у його житті. Пові­рив у «відлигу», «лібералізацію» радянської дійсності, виступив з гострою критикою ра­дянського способу життя. Наприкінці 60-х років вийшли три його збірки, які були за­боронені, а автора було виключено з партії, зі Спілки письменників України, заарешто­вано і поміщено до психіатричної лікарні (там він написав цикл віршів «Я вільний»).

У 1976 р. очолив утворену в Києві Україн­ську Гельсінську спілку, за що у 1977 р. був засуджений до 12 років позбавлення волі; відбував покарання в мордовських таборах. У1988 р. під тиском громадськості був звіль­нений та емігрував за кордон. У 1992 р. по­вернувся в Україну. Помер в 2004 році.

2