7.Податки як засіб макроекономічного регулювання. Функції та види податків. Податкова система країни.

Податки – це обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ та організацій у центральні та місцеві бюджети.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати соціально-економічні процеси, такі як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, освіти, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя, рівень споживання певних товарів, рівень та структуру доходів тих чи інших економічних суб’єктів тощо.

Методами податкового регулювання є: встановлення певних ставок податків, податкові пільги; податкові кредити; податкові канікули; відстрочення сплати податків; реструктуризація податкової заборгованості; податкова амністія; врегулювання подвійного оподаткування, звільнення від податків.

Функції податків:

Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

Розподільча функція — своєрідне відображення фіскальної функції — наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

Стимулююча функція — створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Контрольна функція — забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Суб’єкти оподаткування – це ті, з кого стягують податки: фізичні та юридичні власники доходів (домогосподарства, підприємства), власники майна, споживачі товарів та послуг. Об’єкти оподаткування – це те, з чого стягується податок: зарплата, прибуток корпорацій, доход з майна, виручка від реалізації, фонд заробітної плати тощо.

Види податків

1. За принципом оподаткування податки подляються на на прогресивні, пропорційні та регресивні.

Податок є прогресивним, якщо його середня ставка підвищується із зростанням доходу. Отже, зростання доходу веде до збільшення частки, яку становить сума податку, а також до зростання абсолютної величини податку. Регресивний податок - це податок, середня ставка якого знижується із зростанням доходу. Такий податок дорівнює все меншій і меншій частині доходу при збільшенні останнього. Регресивний податок може приносити більшу абсолютну суму, а може і не призводити до зростання абсолютної величини податку при збільшенні доходу. Пропорційний податок передбачає, що середня ставка оподаткування залишається незмінною незалежно від розмірів доходу.

Тягар прогресивних податків більш сильний для багатих, а регресивні податки більш сильно впливають на добробут бідних. Вважається, що пропорційне оподаткування забезпечує заінтересованість у зростанні доходів, але відтворює соціальну несправедливість у разі, коли надвисокі доходи отримані випадково або незаконно. Прогресивне оподаткування, навпаки, забезпечує обмеження зростання і перерозподіл доходів, у тому числі отриманих випадково або незаконно, але й стимулює приховування доходів, якщо ставка оподаткування перевищує 50%.

2. За механізмом стягування податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямий податок– це збір на користь держави, який стягується з кожного громадянина або господарської організації в залежності від розмірів їхніх доходів або вартості майна. Непрямий податок – це збір на користь держави, який стягується з громадян або господарських організацій тільки якщо вони здійснюють певний дії, наприклад, купують певні види товарів.

Прямі податки – це податки на доходи; механізм їх стягнення неприхований. Непрямі податки “приховані” в ціні товару, механізм їх стягнення неявний; це – податки на споживання, збільшення цих податків веде до збільшення ціни товару.

До прямих податків відносяться особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, податки на майно, платежі по обов’язковому соціальному страхуванню. До непрямих податків відносяться акцизи, податок на додану вартість, мито.

3. За об’єктом оподаткування. Податоки на доходи, на споживання, на власність.

4. За рівнем державних структур, що встановлюють податок. Загальнодержавні, місцеві податки

Податкова система країни визначає певний порядок стягування податків, тобто: суб’єктів оподаткування, об’єкти оподаткування, податкові ставки, механізм стягування податків, а також склад та структуру податкових органів.

Основні принципи побудови податкової системи:

1. сума сплаченого податку завжди повинна дорівнювати вартості одержаних від держави благ та послуг;

2. усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид затрат в бюджеті, куди вони будуть направлені. Нецільовий, знеособлений податок обумовлює непродуктивне його використання з боку уряду. Нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не на ліквідацію бюджетного дефіциту;

3. умови оподаткування повинні бути простими та зрозумілими платникові. Податок повинен стягуватися в зручний для платника час і сприятливим методом. При цьому повинна враховуватися дешевизна стягування податків (“принцип дешевої держави”, обгрунтований ще Адамом Смітом);

4. ставка оподаткування не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює приблизно третині доходу;

5. громадяни, які сплачують податки, повинні бути поінформовані урядом, куди пішли отримані податкові надходження.

Податкова система покликана забезпечити надходження до державного бюджету країни.

*Новий податковий кодекс України основні зміни:

1. За новим Податковим кодексом, юридичним особам заборонено відносити до витрат кошти на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб, які працюють на єдиному податку, – відтепер вони зобов’язані спочатку заплатити зі своїх грошей податок на прибуток (23%), а вже після цього перераховувати гроші «спрощенцю». За таких умов компаніям стає невигідно працювати з підприємцями на єдиному податку.

Наслідки:

- Частка малих підприємств у ВВП України скоротилася з 18,8% у 2006 році до 14,2% у 2010 році.

- Частка доходів домогосподарств від підприємницької діяльності (фізична особа підприємець ФОП) скоротилася з 6,2% у 2010 році до 4,5% у 2011 році.

- З прийняттям нового ПК на 60% скоротилась кількість новостворених суб’єктів підприємницької діяльності; на 40% збільшилась ліквідація суб’єктів підприємницької діяльності. 2011 став першим, коли кількість підприємців, які анулювали реєстрацію, перевищила кількість новозареєстрованих.

2. ПДВ: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%; з 1 січня 2014 року – 17%.

3. Податок на доходи фізичних осіб: Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% щодо одержаних доходів, у тому числі, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Ставка податку становить 5% щодо доходу, нарахованого як:

- процент на поточний або депозитний банківський рахунок (вступає в дію з 2015р.);

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом (вступає в дію з 2015 р.);

- процент на вклад члена кредитної спілки у кредитній спілці (вступає в дію з 2015 р.);

- дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розмішені активи ;

- дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами);

- дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохів, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

- доходи у вигляді дивідендів.

Ставка податку 30% застосовується до доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї виграшу гравця, отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів.

4. Податок на прибуток: Кодексом встановлено такі ставки на прибуток підприємств:

з 01.04.11 – по 31.12.11 - 23%;

з 01.01.12 – по 31.12.12 – 21%;

з 01.01.13 – по 31.12.13 – 19%;

з 01.01.14 – 16%.