5. Суть і функції грошей.
Гроші – це товар особливого роду, який виконує роль загального еквіваленту. Суть грошей розкривається через їх функції. У вітчизняній економічній теорії виділяють п’ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження, світових грошей. Західна економічна наука на сучасному етапі виділяє всього три функції: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження.
Гроші як міра вартості. Суть цієї функції полягає у тому, що в грошах вимірюються вартість інших товарів. Для виконання цієї функції не потрібна наявність реальних грошей, а використовується уявні. З цією функцією пов’язане таке явище як масштаб цін. Під масштабом цін історично розумілась певна кількість дорогоцінного металу, яка відповідала грошовій одиниці. Проте у сучасній економіці, де грошова одиниця не прив’язується до золота чи срібла, масштаб цін відображає купівельну спроможність грошової одиниці, кількість товарів, яку можна на неї придбати.
Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. Для виконання цієї функції гроші обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.
Функція засобу платежу відображає особливості кредитного господарства: купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.
Функція засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.
Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівнянні національних грошей - валютний курс.
6. Грошовий обіг та його закони.
Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, який обслуговує усі розрахунки в економіці.
Грошовий обіг підпорядкований певним законам. Одним за найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідну для обігу.
Закон грошового обігу виражає залежність між кількістю грошей в обігу, масою товарів, які обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обороту грошей. Відповідно до класичного підходу кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:
,
де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів; К — сума цін товарів, які продані у кредит; П — сума платежів за борговими зобов’язаннями, ВП — сума платежів, які взаємно погашаються; Ш — середня кількість оборотів однієї грошової одиниці.
Сучасна західна економічна теорія при визначення кількості грошей, необхідних для обігу, у якості базового використовує рівняння Фішера:
,
де M – кількість грошей в обігу; V - швидкість обігу грошей, P – Середній рівень цін; Q – кількість товарів та послуг на ринку.
Відповідно до цього рівняння, кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:
.
Важливим у розрахунку кількості грошей є визначення показника і складу грошової маси. Грошова маса – кількісний показник грошей. Вона складається з кількох грошових агрегатів:
М0 – готівка в обороті;
М1 – М0 + засоби на поточних рахунках;
М2 – М1 + засоби на строкових рахунках;
М3 – М2 + крупні вклади (ощадні сертифікати);
L = М3 + високоліквідні цінні папери.
При цьому грошова маса в обороті характеризується величиною грошового агрегату М2.
Закони грошового обігу визначають кількість грошей, необхідних для нормального товарного обігу. Якщо вони порушуються, відбувається порушення стабільності цін. Якщо грошей у обігу менше ніж потрібно то виникне платіжна криза, якщо ж більше потреби – інфляція.