1.3 Обов’язки Вантажовідправника і вантажоодержувача

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Господарські зобов'язання з перевезень виникають з договору. Згідно зі ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу є двостороннім договором, за яким перевізник і вантажовідправник набувають відповідних прав та обов'язків. При цьому, не будучи стороною договору, певні права та обов'язки має третя особа - вантажоодержувач (крім випадків, коли вантажовідправник і вантажоодержувач є однією особою). Права і обов'язки вантажоодержувача виникають на підставі закону, деталізуються транспортними кодексами, статутами, правилами перевезень вантажів окремими видами транспорту.

Договір перевезення є оплатним. Згідно зі ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства. Ціни (тарифи) за послуги з перевезення вантажів можуть бути договірними, якщо не встановлені тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Роботи та послуги, які виконуються перевізником на вимогу володільця вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються за домовленістю.

Договір перевезення є реальним. На підставі ст. 307 Господарського кодексу України перевізник зобов'язується доставити ввірений йому другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення. Таким чином, зобов'язання перевізника, за загальним правилом, виникають з моменту передачі йому вантажу.

Договір перевезення є строковим. В договірних відносинах з перевезення вантажів необхідно відрізняти такі види строків: строк дії договору, строк перевезення, строки виконання окремих зобов'язань, які пов'язані з перевезенням вантажів. Договори перевезень за строкам їх дії поділяються на разові та довгострокові. Так, ч.3 ст.307 Господарського кодексу України (ст.914 ЦК України) вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних упродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі в погодженому сторонами обсязі.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. При чому від перевізних документів (документів, що підтверджують укладення договору перевезення і передачі вантажу) необхідно відрізняти транспортні документи, які складаються на підставі перевізних документів щодо вантажу. Це такі документи, як дорожній лист, маніфест, дорожня відомість тощо.

При перевезеннях автомобільним транспортом використовується товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Взаємини автотранспортних організацій із замовниками регламентуються в Розділі 3. Взаємини автотранспортних організацій з клієнтурою, пункт 3.1 Обов'язків вантажовідправника і вантажоодержувача Правил перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом:

Вантажовідправник небезпечних вантажів за наявності договору представляє в автотранспортну організацію заявку на перевезення, а за відсутності договору - разове замовлення на перевезення.

При прийнятті заявки автотранспортною організацією вантажовідправник повинен уявити товарно-транспортну накладну (4 екземпляри - перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий екземпляр передається вантажоодержувачеві, третій екземпляр - задаються автотранспортній організації) і аварійну картку системи інформації про небезпеку, заповнення якої виробляється за даними виробника небезпечних речовин. Для «особливо небезпечних вантажів» додатково представляється спеціальна інструкція, розроблена організацією-виготівником.

При підготовці небезпечного вантажу до перевезення вантажовідправник зобов'язаний: перевірити цілісність і справність тари (упаковки), наявність маркування і пломб, а також відповідність устаткування і технічного оснащення навантажувально-розвантажувального майданчика вимогам сьогодення Правил

На кожен транспортний засіб (колону транспортних засобів) вантажовідправник зобов'язаний представити паспорт безпеки речовини (матеріалу) по ГОСТ Р 50587-93.

При виконанні вантажних (розвантажувальних) робіт засобами вантажовідправника (вантажоодержувача) необхідне дотримання затвердженої в установленому порядку інструкції по техніці безпеки.

У разі потреби спільного перевезення різних класів небезпечних вантажів з вантажами загального призначення вантаження і закріплення їх в кузові автомобіля повинні вироблятися з врахуванням певних вимог.

Вантажоодержувач після закінчення розвантаження небезпечних вантажів повинен очистити кузов автомобіля (контейнер) від залишків цього вантажу і при необхідності виробити дегазацію, дезактивацію або дезінфекцію транспортного засобу (контейнера).