Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція №19

з навчальної дисципліни «Загальна психологія»

тема «Характер»

(заняття 29)

викладач Ушакова В. І.

2010

План

1. Поняття про характер.

2. Фізіологічні основи характеру.

3. Риси характеру та їх характеристика.

4. Типове та індивідуальне в характері.

5. Тип характеру.

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: ознайомити студентів із поняттями «характер», «риси характеру», «тип характеру», із їх значенням у житті людини та в професійній діяльності вихователя, особливостями їх формування та проявів.

Розвиваюча: розвивати у студентів рефлексію, уміння аналізувати власні індивідуальні особливості рис характеру, уміння порівнювати та відділяти позитивні риси характеру від негативних, робити умовиводи на цій основі.

Виховна: виховувати позитивні риси характеру: вимогливість до себе, відповідальність за справу, організованість, старанність у навчанні, культуру мислення.

Професійна: ознайомити студентів із ефективними методами формування позитивних рис характеру у дітей, вчити правильно реагувати на прояви різних рис характеру у дітей, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між наявними рисами характеру у дітей та особливостями її виховання в умовах дому та дошкільного закладу, розвивати рефлексію, як необхідну умову відслідковування власних рис характеру, їх особливостей.

Ключові поняття теми: характер, риси характеру, тип характеру, структура характеру, національні риси характеру.

Студенти мають знати: ключові поняття теми, фізіологічні основи характеру, особливості виховання позитивних та негативних рис характеру, їх значення у житті людини, психологічні характеристики типів характеру.

Студенти повинні вміти: пояснювати значення характеру у житті людини, зв’язок типу характеру із типом темпераменту; порівнювати типові та індивідуальні риси характеру, робити умовиводи.

Засоби навчання: роздатковий матеріал до теми «Характер», дошка.

Література:

1. Максименко С.Д. Загальна психологія: підручник. – 2-ге вид. – Вінниця: Нова книга, 2004. – ст. 388-398

2. Скрипченко О.В. Загальна психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – ст. 329-352

3. Мельник О.М. Загальна психологія в схемах та таблицях. – Запоріжжя, - ст. 64-65

Завдання для самостійної роботи

Скласти психолого-педагогічну характеристику

Накреслити схему «Структура характеру».

Хід проведення

І. Організація студентів.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів:

«Характер людини творить її долю.» - народна мудрість.

• Чому так говорять?

• Що ми знаємо про характер?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності:

• Навіщо Вам знання з даної теми? Де Ви їх використаєте?

Бесіда на тему «Значення характеру у житті людини»

ІV. Оголошення теми, мети, плану заняття.

«У кожної людини три характери: той, який їй приписують; той, який вона сама собі приписує; і, нарешті, той, який є насправді.» В. Гюґо

V. Пояснення нового матеріалу:

1. Поняття про характер.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших — лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Термін “характер” (від грецьк. charakte?r — “риса”, “прикмета”, “відбиток”). Спочатку він позначав інструмент для карбування, потім образ карбування, штампа, клейма, прикмети відбитка. За відбитком визначалася, наприклад, цінність монети. У Стародавній Греції образ карбування почав застосовуватися і до людини. А введений він для позначення цих властивостей людини другом Арістотеля Теофрастом, який у “Характеристиках” описав з позицій мораліста 31 тип людських характерів — людей хвалькуватих, базік, нещирих, нудних у розмові, улесливих та ін. Пізніше філософи та психологи засадовими стосовно пояснень і класифікації людських характерів робили або особливості будови та функцій тіла, або морально-етичні особливості суспільних стосунків людей, або їхні розумові властивості та досвід.

Характер найбільше пов’язується з темпераментом, який, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження.

Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах. Характер – найцінніше надбання особистості. Характер відіграє основну роль у виявленні змісту внутрішнього світу людини, в ньому виявляється її «Я», її життєва позиція.

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві.

Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина поводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами. Історія знає багатьох політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру сприяли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад.

Ознаки характеру:

Під характером розуміють якість особистості, дещо особливе в психічному складі людини, що відрізняє її від інших людей.

Підкреслюється стійкість характеру і водночас його пластичність.

Визначається вираження характеру в поведінці або у формально-динамічних рисах (безпосередніх, первинних, швидких, емоційно забарвлених реакціях на зовнішні впливи, чи в усвідомлених прагненнях діяти згідно з моральними нормами та принципами співжиття).