17

Міністерство освіти та науки України

Запорізький педагогічний коледж

Лекція №13

з навчальної дисципліни «Загальна психологія»

тема «Пам'ять »

(заняття 15-16)

викладач Ушакова В. І.

2010

План

1. Поняття про пам'ять.Фізіологічні основи пам’яті.

2. Роль пам’яті в психічному житті людини.

3. Види пам’яті та їх взаємозв’язок.

4. Процеси пам’яті.

5. Поняття про асоціації та їх види.

6. Забування та боротьба з ним.

Мета навчального заняття:

Пізнавальна: ознайомити студентів із поняттям «пам’ять», «запам’ятовування», «збереження», «відтворення», «забування», ознайомити з фізіологічними основами пам’яті, її видами та властивостями, формувати науковий підхід до забування та профілактики даного явища.

Розвиваюча: розвивати пам'ять, пізнавальний інтерес, уміння аналізувати, систематизувати навчальний матеріал, порівнювати різні види пам’яті, процеси пам’яті, робити умовиводи.

Виховна: виховувати допитливість, прагнення до розвитку власної пам’яті.

Професійна: формувати науково-обгрунтоване розуміння психічних процесів дитини дошкільного віку, розуміння її індивідуальних та вікових особливостей пам’яті та способів організації навчально-виховного процесу у дитячому садку.

Ключові поняття теми: пам'ять, довільна, мимовільна, короткочасна, довготривала, оперативна, образна, емоційна, рухова, словесно-логічна, ейдетична пам'ять, запам’ятовування, збереження, відтворення, забування.

Студенти повинні знати: ключові поняття теми, фізіологічні основи пам’яті, характеристику видів пам’яті та видів асоціацій, особливості процесів пам’яті.

Студенти повинні вміти: пізнавати та адекватно оцінювати свої особливості пам’яті, планувати навчально-виховну діяльність у дитячому дошкільному закладі та підбирати для занять з дітьми дошкільного віку розвиваючі вправи, наочність відповідно до особливостей їх пам’яті.

Література:

1. Максименко С.Д. Загальна психологія: підручник. – 2-ге вид. – Вінниця: Нова книга, 2004. – с. 298-306

2. Скрипченко О.В. Загальна психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – с. 175-204

3. Мельник О.М. Загальна психологія в схемах та таблицях. – Запоріжжя, - ст.43-45

Тип заняття: лекція-інформація.

Засоби навчання: комп’ютерне забезпечення, література.

Завдання для самостійної роботи

Підготувати інформацію «Способи боротьби із забуванням»

Хід проведення (заняття № 15)

І. Організація студентів.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів

• Який розділ ми продовжуємо вивчати?

• З якими психічними процесами ми ознайомилися?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності:

«В будущее мы входим, оглядываясь на прошлое». Поль ( 30 октября 1871,— 20 июля 1945, Париж) — французский поэт, эссеист, философ.

- Що мав на увазі французьки поет?

Бесіда на тему «Значення пам’яті у житті людини»

V. Пояснення матеріалу.

1. Поняття про пам'ять.

Психіка людини може відображувати не тільки предмети і явища дійсності, які в цей час безпосередньо сприймаються, але й сприйняті людиною колись. Результати чуттєвого і раціонального пізнання людиною світу стають її власним досвідом завдяки пам'яті.

Пам'ять - це сукупність процесів запам'ятовування, збереження та відтворення людиною свого досвіду. Завдяки їй людина здатна сприймати світ знайомих речей, сприйнятий образ є деякою мірою незалежним від умов сприйняття та викривлень. Пам'ять дає можливість існувати і розвиватися мисленню та уяві.

За допомогою знань про своє минуле людина може прогнозувати майбутнє і будувати свою поведінку. Знання про минуле попередніх поколінь за допомогою пам'яті можуть бути привласнені людиною, і, таким чином, взагалі стає можливими історичний розвиток людства. Втративши пам'ять, людина втрачає можливість нормально жити.

За ім’ям грецької богині пам’яті Мнемозіни їх ще називають мнемічними процесами. На думку Арістотеля, пам’ять є соціальною спадкоємницею, нашим безцінним багатством і силою. Завдяки їй людина у вигляді знань може присвоювати надбання попередніх поколінь. Пам’ятаючи минуле, вона краще розуміє теперішнє і може прогнозувати майбутнє. Людина без пам’яті перестає бути особистістю, не орієнтується в часі і просторі.

Фізіологічні основи пам’яті.

Матеріальною основою процесів пам’яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервові зв’язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Для розуміння причинного обумовлення процесів пам’яті важливе значення має поняття підкріплення, під яким найчастіше розуміють досягнення безпосередньої мети дії індивіда. Підкріплення, таким чином являє собою співпадання утвореного зв’язку з досягненням мети дії, а „як тільки зв’язок співпав з досягненням мети, він залишається і зміцнюється”. ( Павлов). Коригуюча функція підкріплення в здійсненні дії була переконливо показана і обґрунтована в працях російського фізіолога П.К.Анохіна. Отже, фізіологічне поняття підкріплення співставлене з психологічним поняттям мети дії, являється пунктом злиття фізіологічного і психологічного аналізу механізмів запам’ятовування. В 1961 році Галамбос висловив припущення про роль гліальних клітин головного мозку в процесах пам’яті. Він вказував, що довготривала пам’ять пов’язана саме з функцією гліальних елементів. Інші дослідники показали, що глія бере участь у замиканні умовних рефлексів. Однак переконливих даних про роль глії в процесах пам’яті поки-що не отримано.

Фізіологами з'ясовано, що пам'ять забезпечується спільною роботою функціональних блоків мозку, велику роль серед яких відіграє блок прийому, переробки і зберігання інформації. Нейрони цього блоку здатні зберігати сліди збуджень і звіряти їх із параметрами нової інформації. Інформація, що надходить, деякий короткий час циркулює в замкнених нервових колах. Процеси запам'ятовування та збереження являють собою утворення тимчасових нервових зв'язків між новою інформацією і тією, що вже була закріплена. Процес відтворення представляє собою відновлення цих зв'язків, а забування - їхнє гальмування. Тривале збереження інформації знаходиться під контролем лобових часток мозку і при їх ураженні процес відтворення стає безконтрольним.

Як показали біохімічні дослідження, збудження нейронів викликають хімічні реакції, що призводять до зміни складу рибонуклеїнової кислоти (РНК). Повторна дія того ж подразника буде викликати такі самі зміни, а здатність молекул РНК змінюватися практично необмеженою кількістю способів дає можливість зберігати дуже велику кількість різноманітних слідів. На відміну від молекул РНК, молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) є носіями генетичної пам'яті, зберігають коди генотипу людини. Хоча деякі види ДНК приймають участь і в процесах прижиттєвої пам'яті.

Відтворення чуттєвих образів сприйняття призводить до виникнення нових своєрідних психічних утворень - представлень. Представлення - це відтворений образ предмета, що грунтується на нашому минулому досвіді. Тоді як сприйняття дає нам образ предмета лише в безпосередній присутності цього предмета, в результаті тих подразнень, які падають від нього на наші периферичні рецепторні апарати, представлення - це образ предмета, який, - на основі передуючої сенсорної дії - відтворюється у відсутність предмета. Саме у цьому, т. е. у відмінному у представлень і сприйнять відношенні до предметів, до явищ дійсності, полягає основна відмінність представлення від сприйняття.

Як і сприйняття, представлення, навіть загальні, наочні; представлення - це образи. В порівнянні із сприйняттям представлення зазвичай відрізняються меншою яскравістю, хоча міра яскравості представлення буває дуже різною.