2).За масштабами та глибиною надзвичайні ситуації (нс)
локальні (загроза її виникнення та розповсюдження наслідків обмежена виробничим приміщенням, відповідають рівню системи «Л-ЖС» з однією особою та мікроколективом);
об’єктові (обмежена територією об’єкта, системам з рівнем колектив, макроколектив);
місцеві (обмежена територією населеного пункту, району чи області, системам, в які входить населення міста або району);
регіональні (обмежена територією декількох областей, краю чи суміжних країн);
загальнодержавні (національні) (наслідки охоплюють великі території держави, населення країни але не виходять за її кордони);
континентальні;
глобальна (загальнопланетарна) (загроза її виникнення та поширення наслідків – континент або значна його частина чи планета в цілому).
3).Надзвичайні події, що лежать в основі нс можуть бути класифіковані за:
суттю та характером події;
найважливішими ознаками прояву;
характером вражаючих факторів та джерел небезпеки;
характером та масштабами ураження та впливу;
місцем виникнення;
основними причинами виникнення;
інтенсивністю протікання;
2. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Ідентифікація та оцінювання рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей
Методи виявлення небезпек діляться на:
інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);
експертний (направлений на пошук відмов і їх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);
соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);
реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат, кількості жертв тощо);
органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.).
У зв’язку з тим, що будь-яка небезпека завдає шкоди людині, виробничо-му, побутовому середовищу, можна стверджувати, що забезпечення безпеки в усіх випадках має підкорятись чітко упорядкованим закономірностям – методо-логічним основам моделі забезпечення БЖД, що передбачає відповідний алго-ритм дій з визначення елементів моделі.
2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз – методологічна основа безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь науки, що створюється в наш час на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, використовую-чи накопичений досвід.
У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.
Ідея або концепція безпеки систем уперше була використана у ракетобудуванні наприкінці 40-х років XX ст. Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався наприкінці 50-х років XX ст., коли виникла нова наукова дисципліна, що зветься «Безпека систем».
Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз.
Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах.
|
БЖД на основі застосування системного підходу розробляє правила поведінки людини, як члена суспільства та жителя планети Земля; рекомендації щодо запобігання негативного впливу на навколишнє середовище та виникнення НС. |
Під системою розуміється сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета).
Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — прикладом біологічної системи. Будь-які групи людей, колективи, спільноти – соціальні системи.
Система, одним з елементів якої є людина, зветься ергатичною. |
Прикладами ергатичних систем є системи:
«людина — природне середовище» («л-с»);
«людина — машина» («л-м»);
«людина — машина — навколишнє середовище» («л-м-с»);
«людина ― людина» тощо.
Взагалі будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю, покладено в основі системного аналізу. Синонім — «системний ефект».
Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'язку, як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, якого досягає система, зветься системотворним елементом.
Будь - яка система є складовою частиною іншої системи або ж входить до іншої системи як її елемент. З іншого боку, окремі елементи будь-якої системи можуть розглядатися як окремі самостійні системи.
|
Емердже́нтність (англ. emergence — виникнення, поява нового) в теорії систем — наявність в будь-якої системи особливих властивостей, не власти-вих її підсистемам і блокам, а також сумі елемен-тів, не пов'язаних системоутвірними зв'язками; неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її компонентів. |
У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов'язаних людей, процесів, будівель, обладнання, природних об'єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для забезпечення безпеки.
Системний аналіз безпеки життєдіяльності потребує розгляду людини як ланки в системі “людина – машина – середовище існування”.
У своїй життєдіяльності людина, керуючись певною ціллю, діє на машину й отримує конкретний результат. Щоб досягти максимального погодження результатів з поставленою ціллю, вводяться зворотні зв’язки для коректування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з’являються шкідливі й небезпечні фактори, які діють на неї. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист людини від виробництва і навколишнього природного середовища, а й захист навколишнього природного середовища від людини та виробництва. На цю систему діють у відповідних умовах фактори надзвичайних ситуацій. Система повинна в цих умовах стійко функціонувати і забезпечувати захист людини.