Міністерство освіти та науки України
Запорізький педагогічний коледж
Лекція №5
з навчальної дисципліни «Загальна психологія»
тема «Поняття про діяльність»
План
Поняття про діяльність.
Структура діяльності.
Психологічна будова діяльності.
Принцип єдності свідомості та діяльності.
Поняття про вміння, навички, звички.
Виховання позитивних звичок.
Мета навчального заняття:
Пізнавальна: познайомити студентів із поняттям «діяльності» у вітчизняній психології, вчити диференціювати поняття «активність», «рух», «дія», «операція», «діяльність», формувати розуміння студентами різниці між мотивом та метою, умінням та навичкою, ознайомити із поняттям провідного виду діяльності, із структурою діяльності.
Розвиваюча: розвивати уміння аналізувати навчальний матеріал, систематизувати свої знання, робити умовиводи, прагнення до пізнання себе та оточуючих.
Виховна: виховувати наполегливість, працелюбність, прагнення до позитивних звичок.
Професійна: виховувати відповідальність у майбутній професії за формування позитивних звичок у дітей дошкільного віку, формувати знання про вироблення умінь, навичок у дітей дошкільного віку.
Ключові поняття теми: активність, поведінка, діяльність, мотив, мета, інтериорізація, екстеріоризація, дія, рух, уміння, навичка, вправляння, автоматизація навички, перенесення навички, інтерференція, гра, навчання, праця.
Студенти мають знати: ключові поняття теми, структуру діяльності, психологічну будову діяльності, умови формування знань, умінь, послідовність виникнення звичок, шляхи формування позитивних звичок.
Студенти повинні вміти: пояснювати поняття «активність», «діяльність», «мотив» та «мотивація», «знання» - «уміння» - «навички»; організовувати навчальну діяльність дітей у дошкільному закладі по оволодінню ними знаннями та навичками; розробляти практичні рекомендації батькам по вихованню позитивних звичок у дітей.
Література
Максименко С.Д. Загальна психологія: підручник. – 2-ге вид. – Вінниця: Нова книга, 2004. - ст.401-413
Скрипченко О.В. психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – ст. 266-290
Крутецький В.А. гл v, §1,2,3
Засоби навчання: комп’ютерне забезпечення, література.
Завдання для самостійної роботи
Зробити порівняльний аналіз між діяльністю людини та життєдіяльністю тварин - таблиця.
Рекомендації до виконання самостійної роботи:
Розібратися в поняттях «активність», «діяльність»:
природа активності живих організмів та походження людської діяльності,
у чому проявляється активність, а в чому виражається діяльність.
Виділити структурні елементи діяльності, порівняти їх із структурою активності «Стимул-реакція».
Хід проведення
І. Організація студентів.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
«Человек создан для действия. Не действовать и не существовать для человека одно и то же.» Вольтер
- Що означають ці слова?
«Деятельность заключает награду в самой себе. Действовать, создавать, вступать в борьбу с обстоятельствами, побеждать их или чувствовать себя побежденным, вот вся радость; все человеческое здоровье заключается в этом!» Золя Э.
- Як Ви розумієте зміст цього виразу?
«Кожній людині відповідає певний рід діяльності, який робить її корисною для суспільства і одночасно приносить їй щастя.» Баррес М.
Бесіда на тему «Значення діяльності у житті людини»
ІІІ. Виклад нового матеріалу
Поняття про діяльність.
Всім живим організмам присуща активність. Джерелом активності живих істот є потреби.
Потреба – стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування.
ПОТРЕБА — початкова форма активності живих істот — форма прояву интенциональной природи психіки, відповідно якому живий організм спонукає до здійснення якісно певних форм діяльності, необхідних для збереження і розвитку індивіда і роду. Динамічна освіта, що організовує і спрямовує пізнавальні процеси, уяву і поведінку. Основна рушійна сила розвитку людини. Роздратування потягу. Завдяки потребам життя знаходить цілеспрямованість, і або досягається задоволення потреби, або запобігає неприємне зіткнення з середовищем.
Первинно біологічною формою потреби є потяг. У організмі періодично виникають певні стани напруженості; вони пов'язані з браком речовин (предмету), потрібних для продовження життєдіяльності. Ці полягання об'єктивної потреби організму в чомусь, що лежить поза ним і складає необхідну умову його нормального функціонування, називаються потребами. Це — стан індивіда, що створюється випробовуваною ним потребою в об'єктах, потрібних для його існування і розвитку, і виступаюче джерелом його активності. На заповнення потреби направлені інстинкти, в яких задані і властивості предметів, релевантних потребі, і основні поведінкові акти, потрібні для їх досягнення.
Потреба — це динамічна сила, витікаюча від організму. Ні тиск, ні потреба не існують ізольовано: задоволення потреби припускає взаємодію з соціальними ситуаціями і їх перетворення в цілях досягнення адаптації; в той же час і самі ситуації, і потреби інших людей можуть виступати і як спонука (потреба), і як перешкода (тиск).
Потреби не залишаються незмінними, але міняються і удосконалюються залежно від зростання загальної культури людини, його знань про дійсність і відносин до неї. Аналіз потреб краще починати з їх органічних форм.
АКТИВНІСТЬ — поняття, що виражає здатність живих істот проводити рухи довільні та змінюватися під впливом зовнішніх або внутрішніх стимулів-подразників, — загальну характеристику живих істот, їх власну динаміку як джерело перетворення або підтримки життєво значущих зв'язків з середовищем. Життєдіяльність організму — не урівноваження з середовищем, але активне подолання середовища, визначуване моделлю майбутнього потрібного. Активність будується згідно імовірнісному прогнозуванню розвитку подій в середовищі і положення в ній організму.
Активність тварин характеризується як поведінка і обмежується інстинктивними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на пристосування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб у їжі, розмноженні, захисті. У потребах тварини предмет їх задоволення постає як безпосередній стимул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби.
Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини характеризується свідомістю і цілеспрямованістю.
Під діяльністю ми розуміємо активність суб'єкта, направлену на зміну світу, на виробництво або породження певного продукту матеріальної або духовної культури, що об'єктивувався. Діяльність людини виступає спершу як практична, матеріальна діяльність. Потім з неї виділяється діяльність теоретична.
Діяльність є необхідною умовою формування особистості і в той же час залежить від рівня розвитку особистості, виступаючої як суб'єкт цієї діяльності. У загальному вигляді під діяльністю розуміється активність живого організму, направлена на задоволення потреб і регулююча усвідомленою метою. В процесі діяльності встановлюється тісна взаємодія людини з довкіллям.
Свідома діяльність людини корінним чином відрізняється від поведінки тварин. Ці відмінності відносяться до наступного:
не обов'язково пов'язана з біологічними мотивами,
не визначається лише наочними враженнями,
формується шляхом засвоєння суспільного досвіду.