Основні функції білків плазми крові.

1. Транспортна функція. У молекулах багатьох білків є особливі ділянки, що приєднують органічні або неорганічні речовини, здійснюючи їх транс­порт. З білками плазми зв'язані багато іонів: так, близько 2/3 іонів Са²⁺ плазми неспецифічно зв'язана з білками. Залізо переноситься за допомо­гою білка трансферину, а мідь - церулоплазміну; низка біологічно актив­них сполук, гормонів та інших порівняно невеликих органічних молекул транспортуються (від місця їхнього утворення, з депо, після усмоктування у кишках) зв'язаними із переносниками. Такий зв'язок забезпечує утри­мання невеликих молекул у судинному руслі під час проходження крові через нирки, а також запобігає їх руйнуванню ферментами крові.

2. Трофічна функція. Білки плазми після їх гідролізу до амінокислот мо­жуть використовуватися як поживні речовини. Амінокислоти в клітинах більшості органів служать для побудови власних структур, синтезу біологічно активних сполук, а іноді і для утворення АТФ.

3. Ферментативна функція. У плазмі крові знаходиться велика кількість білків-ензимів, що надходять із різних органів. Активність їх порівняно не­висока, але в разі патологічного ушкодження органа концентрація ензимів різко зростає за рахунок їх виходу із клітин. Кількісне визначення їх у крові є одним із доступних лабораторних методів, що допомагають у вста­новленні діагнозу.

4. Захисна функція. Деякі білки (глобуліни) є антитілами і задіяні у ре­акціях імунітету. Крім того, до цієї функції належить згортання крові, що захищає організм від крововтрати.

5. Білки плазми крові створюють онкотичний тиск, що бере участь у за­безпеченні обміну води між кров'ю і тканинами, у регуляції об'єму плазми, а також у підтриманні кислотно-основної рівноваги (рН) крові й швидкості осідання еритроцитів.

Ліпіди. Рівень ліпідів у плазмі крові становить 4-8 г/л. До них належать крім нейтраль­них жирів також жирні кислоти, холесте­рин, жовчні кислоти та їхні солі, фосфоліпіди тощо. Пере­важна кількість ліпідів перебуває в складі водорозчинних ліпопротеїдів.

Вуглеводи в плазмі крові представлені переважно глюкозою, вміст якої в стані спокою організму коливається в межах 3,33-6,66 ммоль/л, але після їди може зростати до 8,33 ммоль/л. Крім глюкози в плазмі крові є в дуже невеликих кількостях фосфорні ефіри глю­кози та продукти її обміну — молочна й піровиноградна кислоти.

Об'єм крові, що циркулює у судинах (оцк)

є однією з констант ор­ганізму.

Однак ОЦК не є жорсткою постійною величиною для усіх людей, він залежить від віку, статі, функціональних особливостей конкретної лю­дини.

Так, у новонароджених кров складає близько 10% від маси тіла. Під час досягнення віку статевого дозрівання ОЦК поступово сягає рівня до­рослої людини і складає близько 7% від маси тіла.

У жінок у судинному руслі крові трохи менше, ніж у чоловіків (близько 6% від маси тіла).

У лю­дей, які ведуть малорухомий спосіб життя, ОЦК нижчий, а у фізично тре­нованих, навпаки, вищий, ніж зазначений середній рівень. Наприклад, у спортсменів, здатних виконувати тривале фізичне навантаження, ОЦК до­ходить до 10% від маси тіла.