Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фізіологія крові л 17 Документ Microsoft Word (...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
515.58 Кб
Скачать

Мінеральні речовини плазми

У плазмі крові знаходиться значна кількість різних неорганічних спо­лук. Вміст мінеральних речовин складає близько 0,9% від маси плазми. Основні іони: Nа+, К+, Са2+, СІ , НСО3 , НРО4 . Деякі мінеральні речовини

містяться у плазмі в дуже невеликій кількості - мікроелементами (на­приклад, мідь, залізо, цинк). Мінеральний склад плазми крові є відносно постійним і підтримується власними системами регуляції. Так, наприклад, рівень кальцію у крові регулюється гормонами щитоподібної і прищитоподібної залоз, вмістом вітаміну Д3.

11.1. Кров

Кров - рідка тканина організму, що циркулює у системі замкнених тру­бок судин. У плазмі - міжклітинній рідкій речовині крові - у вигляді сус­пензії знаходяться формені елементи крові - еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.

Кров становить 1/13, або 5-9 %, від маси тіла людини. Плазма займає 55-60 % об'єму, а формені елементи - 40-45%. Об'ємне або відсоткове співвідношення формених елементів до плазми називається гематокрит-ним числом.

11.1.1. Функції крові

Кров виконує цілу низку життєво важливих функцій. За усієї їх різно­манітності фактично всі вони пов'язані із рухом крові по судинах, саме то­му найбільш загальною є її транспортна функція. Кожну із власних функцій кров виконує разом з іншими органами як складова частина відповідних функціональних систем організму.

Функції крові:

1. Дихальна функція полягає у зв'язуванні і переносі О2 від легень до тканин і СО2 - із тканин до легень. Обмін газів між альвеолярним повітрям і кров'ю у легенях, а також між тканинами і кров'ю здійснюється за допомогою дифузії на основі різниці парціальних тисків газів. Ефек- тивність і достатність дихальної функції відображають вміст у крові гемо- глобіну, кількість еритроцитів, крива дисоціацій оксигемоглобіну (харак- теризує ступінь насичення гемоглобіну киснем в залежності від його парціального тиску, рН, температури, кількості в крові оксиду карбонат- ної кислоти), а також киснева ємність крові (кількість кисню в одиниці об'єму крові становить приблизно 20 мл О2 на 100 мл крові).

2. Трофічна функція крові пов'язана із забезпеченням усіх клітин ор- ганізму поживними речовинами та перенесенням їх. Перенесення аміно- кислот, нуклеозидів, вітамінів, мінеральних речовин, глюкози, жирних кислот, тригліцеридів здійснюється кров'ю від органів травного тракту та з депо до тканин, де вони піддаються подальшому перетворенню: глюкоза, фруктоза, галактоза, низькомолекулярні пептиди, амінокислоти, електроліти й вітаміни всмоктуються безпосередньо в кров через ворсинки ки­шок; нейтральний жир та продукти його розпаду (гліцерин і жирні кисло­ти) всмоктуються у кров і лімфу.

  1. Екскреторна функція - перенос із тканин кінцевих продуктів мета­болізму до органів виділення та участь у процесі утворення сечі.

  1. Захисна функція полягає у захисті організму від різних бактерій, вірусів і генетично чужорідних клітин та речовин шляхом формування клітинного (за допомогою фагоцитозу) й гуморального імунітету (пропер-динова система, система комплементу, лейкіни, плакіни, р-лізини, лізо­цим, інтерферон лейкоцитів - так звані неспецифічні механізми захисту і специфічні антитіла - так звані специфічні механізми захисту, основа імунітету) та в захисті від крововтрати.

  1. Участь у гемостазі. Здатність забезпечити рідкий стан крові у судин­ному руслі, а в разі ушкодження судинної стінки - зупинку кровотечі шля­хом взаємодії систем згортання та протизгортання крові.

6. Терморегуляторна функція реалізується завдяки високій тепло- провідності і теплоємності крові шляхом переносу тепла з енергоємних органів до органів, що лежать більш поверхнево, і до шкіри, звідки воно виділяється у зовнішнє середовище.

  1. Забезпечення водно-сольового обміну реалізується шляхом підтриман­ня сталості загального об'єму рідини в організмі (осмотичний та онкотич­ний тиск рідин різних водних просторів, гідростатичний і гідроди­намічний тиск крові, проникність гідростатичних бар'єрів та біологічних мембран, етап активного транспорту електролітів і неелектролітів) й опти­мального розподілу води в ньому (динамічна постійність внутрішнього се­редовища і стійкість основних фізіологічних функцій).

  2. Забезпечення креаторнихзв'язків полягає у міжклітинному транспор­туванні інформації за допомогою макромолекул, що переносяться плазмою та форменими елементами крові, для забезпечення регуляцій внутрішньо­клітинних процесів синтезу білків і підтримання морфогенезу тканин.

  3. Регуляторна функція. Кров переносить гормони, біологічно активні сполуки від клітин, де вони утворюються, до інших клітин організму, чим забезпечується хімічна взаємодія між усіма його частинами і здійснюєть­ся регуляція функцій.

Практично усі функції крові спрямовані на забезпечення та підтриман­ня гомеостазу організму.

У зв'язку з такою різноманітністю функцій крові, а також із впливом багатьох органів та систем на формування складу самої крові, аналізуючи їх, лікар може оцінити фактичний стан та наявність тих чи інших змін у більшості органів і систем організму.

Будучи складовою частиною різних функціональних систем організму, кров разом з нервовою системою поєднує органи і системи у цілісний ор­ганізм. Водночас можна виділити окрему систему крові. До неї разом із кров'ю, що циркулює у судинах, належать: органи утворення і руйнування формених елементів, біосинтезу білків та інших компонентів плазми, а та­кож нервові і гуморальні механізми регуляції сполук крові.

Об'єм крові, що циркулює у судинах (ОЦК), є однією з констант ор­ганізму. Однак ОЦК не є жорсткою постійною величиною для усіх людей, він залежить від віку, статі, функціональних особливостей конкретної лю­дини. Так, у новонароджених кров складає близько 10% від маси тіла. Під час досягнення віку статевого дозрівання ОЦК поступово сягає рівня до­рослої людини і складає близько 7% від маси тіла. У жінок у судинному руслі крові трохи менше, ніж у чоловіків (близько 6% від маси тіла). У лю­дей, які ведуть малорухомий спосіб життя, ОЦК нижчий, а у фізично тре­нованих, навпаки, вищий, ніж зазначений середній рівень. Наприклад, у спортсменів, здатних виконувати тривале фізичне навантаження, ОЦК до­ходить до 10% від маси тіла.