Ядро ока.

Кришталик - це прозора двоопукла лінза діаметром близько 9 мм, має передню і задню поверхні. Лінія, що з'єднує найбільш випуклі місця обох поверхонь, називається віссю кришталика. Кришталик покритий прозо­рою капсулою. Ядро кришталика утворене прозорими волокнами призма­тичної форми, які складаються здебільшого з білка кристаліну. Кришта­лик ніби підвішений на війковому паску (зв'язці кришталика). Натяг кришталикової зв'язки (розслаблення війкового м'яза) призводить до то­го, що кришталик стає плоскішим, а в разі розслаблення зв'язки (скоро­чення війкового м'яза) опуклість кришталика збільшується.

Склисте тіло заповнює простір між сітківкою - позаду, кришталиком і задньою стороною війкового паска (зв'язки кришталика) - попереду. Во­но являє собою аморфну міжклітинну речовину гелеподібної консистенції і складається з білка витреїну та гіалуронової кислоти. На передній по­верхні склистого тіла є ямка, у якій розташований кришталик.

Камери ока. Райдужна оболонка поділяє простір між рогівкою - з одно­го боку і кришталиком із зв'язкою кришталика та війковим тілом - з іншого боку на дві камери - передню і задню. Вони заповнені водянистою рідиною з дуже низькою в'язкістю, яка містить близько 0,02% білка. Водяниста ріди­на продукується капілярами війкових відростків і райдужної оболонки. Обидві камери з'єднуються між собою через зіницю.

Зовнішня поверхня рогівки ока постійно покрита тонким шаром сльо­зової рідини, яку виробляють сльозові залози. Під час руху повік рідина рівномірно розподіляється по рогівці і кон'юнктиві.

Кон'юнктива - це обо­лонка, яка вистилає внутрішню поверхню повік і зовнішню поверхню оч­ного яблука. Сльозова рідина, що не випарувалася з поверхні рогівки, стікає сльозовими протоками у порожнину носа.

Функція сльозової ріди­ни полягає у:

а) поліпшенні оптичних властивостей рогівки;

б) оберіганні рогівки і кон'юнктиви від висихання;

в) "змащенні" поверхонь очного яб­лука і повік, які труться під час моргання;

г) видаленні сторонніх тіл у разі їх потрапляння між повіки й очне яблуко (у такому разі відбувається реф­лекторне збільшення секреції рідини).

Крім того, сльози за рахунок вмісту низки ензимів мають бактерицидну дію та служать одним із спо­собів вираження емоцій (під час плачу).

До рухового апарату ока відносять шість посмугованих окорухових м'язів: чотири прямі (верхній, нижній, латеральний, медіальний) і два косі (верхній та нижній), за допомогою яких очі можуть повертатися так, щоб зорові осі обох очних яблук сходилися на предметі, який розглядається.

Оптична система ока

Електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль у діапазоні від 400 до 750 нм сприймається нами як світло. Більшість інформації про зовнішній світ (до 90 %) людина одержує через зорову сенсорну систему.

Раніше ніж світлова хвиля досягне рецепторних клітин, розташованих у сітківці, промінь світла проходить через середовища ока, які його заломлю­ють, - рогівку, рідину передньої камери ока, кришталик і склисте тіло.

Усі ці середовища мають різну густину і складають оптичну систему ока. Світлові промені під час переходу із середовища з однією оптичною густи­ною у середовище з іншою оптичною густиною заломлюються (явище реф­ракції), за винятком тих випадків, коли вони падають перпендикулярно до межі поділу середовищ.

Паралельні світлові промені, падаючи на двоопук­лу лінзу, заломлюються у точці позаду лінзи, яка називається головним фо­кусом. Вона розміщена на лінії (головна оптична вісь), яка проходить через центри кривизни лінзи. Відстань між лінзою та головним фокусом назива­ють головною фокусною відстанню.

Оптична система ока заломлює світлові промені і фокусує їх на сітківці. Сила заломлювання вимірюється у діоптріях (Д).

Кількість діоптрій - це величина, обернена до значення го­ловної фокусної відстані, у метрах. Сумарна заломлювальна сила ока моло­дої людини складає 59Д під час розглядання далеких предметів і 70,5Д -під час розглядання предметів, розташованих поблизу.

Для спрощення оцінки заломлювальної сили ока використовують мо­дель "редукованого ока", в якому всі заломлювальні середовища склада­ються в єдину сферичну поверхню За такої умови на сітківці утворюється зменшене, обернене і дійсне зображення предмета, як і в реальному оці.

Заломлювальні середовища ока не тільки фокусують промені на рецеп­торах сітківки, але й фільтрують їх

Так, рідина передньої камери ока прак­тично не пропускає інфрачервоних променів (з довжиною хвилі понад 760 мкм). Кришталик також поглинає інфрачервоні промені. Ульт­рафіолетові промені поглинає рогівка та інші середовища, тому до сітківки вони не доходять.