Неспецифічні системи мозку

У сенсорно­му аналізі подразників велике значення мають так звані неспецифічні структури (системи) мозку, збудження яких не спричинює виникнення конкретного відчуття, але регулює активність інших структур мозку, в то­му числі й тих, що беруть участь в обробці сенсорної інформації. Неспецифічні структури головного мозку відповідають за сенсорну інтеграцію (повідомляють про значення того, що відбувається).

Серед неспецифічних систем найбільше вивчені дві - ретикулярна формація мозкового стовбура та аміноспецифічні утвори мозку.

Ретикулярна формація

У структурах стовбура мозку виділяють мережу нейронів - ретикуляр­ну формацію (геtе - мережа), яку утворюють ядерні скупчення, що вико­нують життєво важливі функції. Функціонально сюди ж належать і неспе­цифічні ядра зорового горба - таламічний відділ ретикулярної формації.

Ядра ретикулярної формації стовбура мозку беруть участь у забезпе­ченні багатьох функцій ЦНС:

- від відносно простих - регулювання рухів, стану серцево-судинної і дихальної систем організму,

- до надзвичайно складних - розумової діяльності.

Розрізняють низхідний і висхідний впливи ретику­лярної формації.

Низхідна дія ретикулярної формації полягає у її впливі на функції структур спинного мозку. У результаті цього ак­тивність нейронів спинного мозку під час обробки аферентної імпульсації, формування рефлекторних відповідей може підвищуватися (полегшу­вальний вплив ретикулярної формації) або гальмуватися (гальмівний вплив).

Висхідна дія ретикулярної формації полягає у впливі її верхніх відділів на кору великого мозку. Ці впливи підтримують певний рівень активності нейронів кори, беруть участь у формуванні загальної активності, уваги, стану неспання.

Аміноспецифічні системи мозку

Нейрони, трансмітерами яких є моноаміни (серотонін, норадреналін і до-фамін), також беруть участь в об'єднанні різних структур мозку в єдину функціональну структуру, тобто в регулюванні функцій мозку. Найповніше їх значення проявляється під час зміни фаз "неспання-сон", організації складних поведінкових реакцій організму.

У більшості стуктур мозку збудження серотонінергічних нейронів вик­ликає гальмування різного ступеня: гальмуються рефлекси спинного і довгастого мозку, пригнічуються передача збудження через ядра таламуса та активність нейронів ретикулярної формації і кори великого мозку. Зав­дяки наявності зв'язків із різними структурами мозку серотонінергічна система задіяна у формуванні пам'яті, регулюванні сну і стану неспання, рухової активності, сексуальної поведінки, міри прояву агресивного стану, терморецепції, больової рецепції.

Збудження норадренергічних структур супроводжується гальмуванням активності різних нейронів, у тому числі й серотонінергічних, пригніченням або полегшенням передачі аферентної інформації на різних рівнях ЦНС. Крім того, ці структури задіяні у регу­люванні станів "сон-неспання", що, очевидно, зумовлено впливом на ре­тикулярну формацію, а також впливають на швидкість навчання, пам'ять.

Дофамінергічна система бере участь у регуляції рухів, формуванні відчуття болю, позитивних і негативних емоцій.

Протягом останніх років установлено участь у виникненні психічних захворювань людини моноамінергічних систем мозку. Можливо, що пору­шення їх активності є підґрунтям таких захворювань, як шизофренія та

циклотимії. Багато препаратів, які дають позитивний лікувальний ефект, впливають на обмін катехоламінів у відповідних центрах мозку.

2. Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи.

   Оптична система ока. Фоторецептори: палички та колбочки, фотохімічні процеси. Поле зору. Рефракція та акомодація. Провідниковий і кірковий відділи зорової сенсорної системи. Сучасні уявлення про сприйняття кольору. Основні форми порушення сприйняття кольору. Фізіологічні основи методів дослідження зорових функцій.

   Будова ока

Орган зору складається з очного яблука, яке розташоване в очниці із зоровим нервом і допоміжними органами ока (рис. 20).

Очне яблуко кулястої форми. У ньому розрізняють передній і задній по­люси. Умовна лінія, що з'єднує обидва полюси, називається зовнішньою віссю ока (приблизно 24 мм). Очне яблуко складається з ядра, покритого трьома оболонками: фіброзною, судинною і внутрішньою, або сітківкою.

Зовні очне яблуко покрите фіброзною оболонкою, яка поділяється на задній відділ - склеру і прозорий передній - рогівку.

Склера - щільна спо­лучнотканинна оболонка, утворена пучками колагенових волокон, між якими залягають плоскі фібробласти з невеликою кількістю еластичних волокон.

Рогівка - прозора опукла пластинка блюдцеподібної форми, її круговий край (лімб) переходить у склеру.

Судинна оболонка очного яблука розташована під склерою і містить ве­лику кількість кровоносних судин. Вона складається з трьох частин: влас­не судинної оболонки, війкового тіла і райдужної оболонки.

Основу власне судинної оболонки (більшу частину) складає судинна пластинка - густа мережа артерій, що переплітаються між собою, і вен, між якими розташо­вується пухка волокниста сполучна тканина. Спереду власне судинна обо­лонка переходить у потовщене війкове тіло кільцеподібної форми. Воно бере участь в акомодації ока шляхом підтримування, фіксування і розтягу­вання кришталика. Від війкового тіла в напрямку до кришталика відхо­дять 70-75 війкових відростків, між якими прикріплені волокна війково­го паска (зв'язки кришталика), що йдуть до кришталика.

Позаду війкове тіло і його відростки покриті війковою частиною сітківки. Велику частину війкового тіла складає війковий м'яз, утворений пучками міоцитів.

Попереду війкове тіло переходить у райдужну оболонку, яка являє со­бою круглий диск із отвором у центрі (зіниця). Райдужна оболонка розта­шована між рогівкою та кришталиком і відокремлює передню камеру ока (обмежену попереду рогівкою) від задньої камери (обмежену позаду кришталиком). Райдужна оболонка містить два м'язи: волокна одного роз­ташовані циркулярно, вони утворюють сфінктер (звужувач) зіниці, во­локна іншого розташовані радіально - утворюють дилятатор (розширю­вач) зіниці. Крім того, у райдужній оболонці є пігментний шар, якісний і кількісний склад якого визначає колір очей.

Внутрішня оболонка очного яблука - сітківка - прилягає до судинної оболонки. Вона складається із двох листків: внутрішнього - світлочутли­вого (нервова частина) і зовнішнього - пігментного. Сітківка поділяється на дві частини - задню (зорову) і передню (війкову і райдужкову). Остан­ня не містить фоторецепторів. Місце виходу із сітківки зорового нерва, де відсутні фоторецептори, називається диском зорового нерва (сліпа пляма). На відстані близько 4 мм від нього міститься заглиблення округлої форми -жовта пляма, у середині якого розташована центральна ямка.