Сенсорні функції спинного мозку

Чутливими ядрами спинного мозку є його задні роги. Аксони клітин спинномозкових вузлів входять у складі задніх корінців до спинного моз­ку та установлюють синаптичні зв'язки з нейронами заднього рогу.

Сюди надходить аферентація від різних рецепторів соми: тактильних рецепторів шкіри, больових рецепторів, хеморецепторів, пропріорецепторів, а також від розташованих у внутрішніх органах інтерорецепторів.

Більшість цих нейронів на рівні свого сегмента віддає колатералі, що йдуть до мотонейронів передніх рогів або до вставних нейронів. За допомогою останніх вхідна аферентація передається до вище- і нижчерозташованих сегментів, до нейронів вегетативної системи в бічні роги спинного мозку.

Частково імпульси від рецепторів тактильної чутливості, вібрації, інтерорецепторів можуть надходити прямо в довгастий мозок, не утворюючи синапсів у спинному мозку (по ніжному і клиноподібному пучках). Аферентні імпульси, що надходять у спинний мозок, можуть бути початком відповідних рухових (за рахунок синапсів з мотонейронами) і вегетатив­них рефлексів (за рахунок зв'язку з нейронами симпатичного чи парасим­патичного відділів вегетативної нервової системи в бічних рогах).

Крім того, вхідна аферентація є основою формування відповідного відчуття. Для цього нервові імпульси, що ввійшли через задні корінці у спинний мозок, через посередництво вставних нейронів (а частково - і безпосередньо) висхідними шляхами піднімаються у різні структури го­ловного мозку.

На рівні спинного мозку здійснюється контроль висхідних імпульсів, завдяки чому не всі імпульси піднімаються до вищих центрів. В обробці цієї інформації, як і в разі формування рефлексів спинного мозку, вико­ристовуються відповідні механізми самого спинного мозку й еферентні сигнали, що надходять з різних структур головного мозку.

На нейронах спинного мозку поряд зі збудливими є велика кількість гальмівних си­напсів. У результаті тут можуть виявлятися явища конвергенції і дивер­генції, сумації й оклюзії. Це й зумовлює загасання потоку імпульсації, що надійшла у спинний мозок, або її передавання на вищі відділи ЦНС - до ядер стовбура мозку, таламуса, мозочка.

Таким чином, уже на рівні спинного мозку формуються досить складні рефлекторні реакції, як соматичні, так і вегетативні. Крім того, у спинно­му мозку завдяки великій системі проміжних нейронів відбувається взаємодія вісцеральних і соматичних аферентних сигналів, що забезпечує складні пристосувальні реакції.

Сенсорні функції стовбура мозку

До утворів стовбура мозку надходять імпуль­си від тактильних рецепторів шкіри тулуба й лиця, пропріорецепторів ру­хового апарату, рецепторів вестибулярного апарату.

Їхня взаємодія за­безпечує можливість точної оцінки розташування організму і його окремих частин стосовно сил земного тяжіння, а також стану майже всіх структур моторної системи (м'язів, суглобів). Завдяки наявності широкої мережі контактів стовбур мозку задіяний у формуванні відповідних мо­торних рефлексів.

По аферентних волокнах V, VII, IX, X пар черепних нервів до стовбура мозку надходить інформація від рецепторів внутрішніх органів грудної і че­ревної порожнини, порожнини рота, трахеї, гортані, стравоходу. Ці аференти беруть участь у рефлекторних реакціях внутрішніх органів на різні подразники внутрішнього і зовнішнього середовища, забезпечуючи регулювання дихання, кровообігу, травлення тощо.

Тут же відбувається поєднання різного типу реакцій між собою. Наприклад, зміна дихання і кровообігу під час виконання м'язової роботи є наслідком поєднання соматичних та вегетативних рефлексів, а зміна кровообігу протягом різних фаз дихального циклу є прикладом узгодження різних вегетативних функцій.

Принципи аналізу отриманої інформації у стовбурі мозку такі ж, як і в спинному мозку, тобто менш важлива інформація може загальмовуватися, а важливіша - обробляється і передається далі у вищі відділи ЦНС. Особ­ливо важливе значення в обробці аферентації у ділянці стовбура належить ретикулярній формації, яка задіяна у регулюванні й інших відділів ЦНС.