Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1. Поняття про сенсорні системи та аналізатори, їхня структурно-функціональна організація. Провідниковий та кірковий відділи сенсорної системи, функціональна характеристика.

2. Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи. Оптична система ока. Фоторецептори: палички та колбочки, фотохімічні процеси. Поле зору. Рефракція та акомодація. Провідниковий і кірковий відділи зорової сенсорної системи. Сучасні уявлення про сприйняття кольору. Основні форми порушення сприйняття кольору. Фізіологічні основи методів дослідження зорових функцій.

3. Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи. Звукопровідні, сприймаючі та аналізуючі структури. Провідниковий та кірковий відділи слухової сенсорної системи. Теорія сприйняття звуків. Бінауральний слух.

4. Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи, її рецепторний, провідниковий і кірковий відділи. Сприйняття положення голови в просторі та напрямку руху.

1. Поняття про сенсорні системи та аналізатори, їхня структурно-функціональна організація. Провідниковий та кірковий відділи сенсорної системи, функціональна характеристика.

Всі сенсорні системи почина­ються рецепторами. Далі сенсорний шлях складається з послідов­ності синаптично пов'язаних один з одним висхідних нейронів, тіла яких утворюють у різних відділах нервової системи ядерні скупчення (не менше трьох):

• у спинному мозку або стовбурі мозку,

• таламусі,

• корі великого моз­ку

Для усіх модальностей, крім нюху, до вищого з підкіркових утворів

відносяться ядра таламуса.

У корі великого мозку аналіз подразнень закінчується. У ній є представництва найважливіших для організму сен­сорних систем: зорової, слухової, тактильної, смакової, нюхової, пропріорецепторної.

Сигнали, що надходять у ЦНС, обробляються (аналізуються), у резуль­таті чого виникає суб'єктивне відображення зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму, тобто відбувається декодування сиг­налу, що надійшов. А це є основою для формування адекватної еферентної відповіді (поведінкової реакції).

Стосовно сенсорних стимулів, поведінка складається зі сприйняття і реакцій, що включають:

• розпізнавання подраз­ника, який діє, виникнення відчуття,

• появу мотивації,

• скорочення скелет­них м'язів (рухи),

• зміну функцій внутрішніх органів.

Інформація, що над­ходить у ЦНС, переробляється не тільки в аферентних системах, але й у її інтегративних та еферентних відділах. При цьому для аналізу імпульсів, що надходять, залучаються такі її області, як асоціативні, лімбічні, рухові та вегетативні. Складна їх взаємодія є фізіологічною основою нашої свідомості і поведінки.

Під час переробки аферентних імпульсів на різних рівнях ЦНС можуть запускатися відповідні рефлекси, що включають як руховий, так і вегета­тивний компоненти.

Класифікація рецепторів

Подразники зовнішнього і внутрішнього середовища сприймаються спеціалізованими нервовими утворами - рецепторами, з яких починається кожна рефлекторна дуга.

По розташуванню рецептори діляться на :

• екстерорецептори( на зовнішніх оболонках тіла),

• інтерорецептори (вісцерорецептори) на внутрішніх органах.

Рецептори м'язів, суглобів, зв'язок називають­ся пропріорецепторами.

Залежно від природи подразника, що діє, рецептори поділяються на:

• механорецептори (сприймають вплив у разі механічного зсу­ву або деформації рецепторної ділянки),

• хеморецептори (активуються різни­ми хімічними сполуками),

• фоторецептори (сприймають електромагнітне випромінювання у діапазоні хвиль від 400 до 750 нм),

• терморецептори тощо.

По наявності контакту з подразником рецептори діляться на:

• контактними,

• дистантними.