Аномалії рефракції ока

У клінічній практиці крім описаної вище старечої далекозорості, зу­мовленої зниженням еластичних властивостей кришталика, найчастіше зустрічаються два основних дефекти заломлення променів:

- міопія (корот­козорість) і

- гіперметропія (далекозорість) (рис. 21).

Вони можуть бути наслідком зміни поздовжньої форми очного яблука. Для того щоб зобра­ження було чітким, промені від однієї точки повинні сходитися на сітківці.

Якщо око в поздовжньому напрямку видовжене або вкорочене, то в разі нормального ступеня заломлювальної сили оптичного апарату про­мені не будуть сходитися на сітківці: за наявності міопії - перед сітківкою, а гіперметропії - за нею. Природно, що корекція зору повинна полягати у зміні заломлювальної сили оптичного апарату ока. Особам з міопією допо­може двоввігнута лінза, а з гіперметропією - двоопукла. Діоптрична сила відповідної лінзи повинна бути різною і залежати від виразності дефекту.

У більшості людей рогівка не є ідеальною сферою, її вертикальна кри­визна звичайно трохи більша, ніж горизонтальна (розходження може сяга­ти 0,5 Д). Ця недосконалість заломлення називається астигматизмом. Незначний астигматизм не заважає бачити, він виправляється централь­ними механізмами зорової сенсорної системи. Але в деяких людей астиг­матизм буває настільки вираженим, що для виразного бачення потрібне додаткове коригування. Для цього застосовуються скельця з циліндрич­ною поверхнею, що вирівнює неправильність кривизни рогівки.

Сприйняття та обробка сигналів у сітківці

Сітківка є внутрішньою оболонкою ока. Тут розташовані фоторецеп­тори (палички і колбочки), кілька видів нервових клітин та шар пігментних клітин. Палички забезпечують сприйняття білого світла, а за допомогою колбочок ми сприймаємо кольори.

Зовнішнім шаром сітківки є пігментний шар. Шар фоторецепторів прилягає до клітин пігментного шару, з якими він перебуває у тісному ме­ханічному і функціональному контакті. Рецепторні клітини відокремлені від склистого тіла шарами нервових клітин - горизонтальних, біполярних, амакринових і гангліозних.

Світло, що пройшло через оптичну систему ока, потрапляє на сітківку, де сприймається рецепторними клітинами. Шар рецепторів в оці людини складається приблизно з 120 млн паличок і 6 млн колбочок.

Вони відрізня­ються за зовнішнім виглядом, місцем розташування на сітківці і функціональним призначенням. Максимальна щільність колбочок спо­стерігається у центрі жовтої плями: чим далі від жовтої плями, тим щільність колбочок знижується, а щільність паличок зростає.

Кожен фоторецептор складається зі світлочутливого зовнішнього сег­мента, що містить зорові пігменти і ядро, внутрішнього сегмента з великою кількістю мітохондрій та інших субклітинних структур, синаптичного тіла. Зовнішній сегмент палички складається приблизно з 400-800 тонких дис­коподібних пластинок. Диск представлений подвійною мембраною, з моле­кулами білка якої зв'язаний зоровий пігмент - родопсин.

Приблизно таку ж структуру має і зовнішній сегмент колбочок, але їх мембранні структури утворюють складки. З мембраною складок пов'язані зорові пігменти. Кол­бочки розрізняються за наявністю трьох типів зорового пігменту: йодопсину, хлоролабу і еритролабу. За своєю структурою усі зорові пігменти дуже близькі, але розрізняються за чутливістю до дії певної довжини хвилі.

Пігментний шар. У пігментному шарі сітківки міститься чорний пігмент - меланін, що бере активну участь у забезпеченні чіткого бачення. Пігмент, поглинаючи світло, перешкоджає його відображенню від стінок і потраплянню на інші рецепторні клітини. Участь пігменту наочно видно в альбіносів, людей з вродженою його відсутністю; у них через зіницю вид­но червоні судини. У яскраво освітленому приміщенні альбінос втрачає здатність виразно розрізняти предмети. Крім того, пігментний шар містить велику кількість вітаміну А, який бере участь у ресинтезі зорових пігментів. Тому за умови недостатнього надходження в організм вітаміну А може розвинутися так звана куряча сліпота - погіршення зору за умови поганого освітлення.