Будова травної системи

Травна система складається з травної трубки (каналу), довжина якої у дорослої людини сягає від 7-8 до 8-10 м, і розміщених за її межами за­лоз (три пари великих слинних залоз, печінка та підшлункова залоза).

Травна трубка має передній, середній та задній відділи.

Передній відділ включає ротову порожнину, глотку та стравохід. У ротову порожнину виділяється секрет великих і малих слинних залоз.

Основна функція пе­реднього відділу травної трубки полягає у механічній та початковій хімічній обробці їжі.

Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку та частину товстої кишки (до її каудальної частини). У тонку кишку (два­надцятипалу) впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози.

Основними функціями середнього відділу травної трубки є хімічна обробка їжі, усмоктування розщеплених поживних речовин та формування калових мас.

Задній відділ травної трубки - каудальна частина прямої кишки - за­безпечує виведення калових мас за межі організму.

Стінка травної трубки утворена чотирма оболонками:

• слизовою,

• підслизовою основою,

• м'язовою та

• зовнішньою (серозною, або адвентиційною).

Ротова порожнина

є початковим відділом травної системи, куди за звичайних умов надходить їжа і де зазнає механічної та хімічної обробки. Їжа перебуває тут короткий час, тому власне травлення як фермента­тивний процес у ротовій порожнині є не­істотним, їжа тут

• апробується (тоб­то вона дегустується з метою вирішення питання: можна її спожи­вати чи слід відкинути).

• подрібнюється,

• змочу­ється слиною,

• формується харчова грудка і

• готується до ковтання.

Ротова порожнина також забезпечує мовну функцію і акт смок­тання у грудних дітей.

Наявність вели­кої кількості рецепторів (смакових, механіч­них, температурних) забезпечує харчовий центр інформацією, яка впливає на функ­цію всього травного апарату.

Смакові ре­цептори, розміщені в різних ділянках язи­ка, дають можливість оцінити їжу, забезпе­чують відчуття солоного, солодкого, кис­лого, гіркого тощо. Подразнення цих ре­цепторів активізує механічні процеси в ро­товій порожнині і виділення слини.

Порожнина рота ділиться на два відділи: присінок рота і власне ротову порожнину.

Присінок рота обмежений губами і щоками зовні, зубами і яс­нами - зсередини. Губи складаються з колового м'яза рота, який покритий зовні шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Щоки добре розвинуті, а в їх товщі знаходиться щічний м'яз. Слизова оболонка щік є продовжен­ням слизової оболонки губ.

Власне ротова порожнина з'єднується з присінком рота через проміжки між коронками зубів і через щілину між третім великим корінним зубом та пе­реднім краєм гілки нижньої щелепи. Верхню стінку, або дах ротової порожни­ни, утворює піднебіння, яке ділиться на тверде і м'яке.

Тверде піднебіння утво­рене піднебінними відростками верхньої щелепи і горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Воно відокремлює носову порожнину від ротової.

М'яке піднебіння складається із покритих слизовою оболонкою м'язів (м'яза-підіймача піднебінної завіски, м'яза-натягача і непарного м'яза-язичка, а також м'язів, що утворюють піднебінні дужки: піднебінно-язичкового і піднебінно-горлового). У разі скорочення цих м'язів під час ковтання м'яке піднебіння піднімається і закриває носову частину горла.

Задній відділ м'яко­го піднебіння - піднебінна завіска - з боків переходить у дві пари дужок, між якими розташований піднебінний мигдалик.

Дном ротової порожнини є діаф­рагма рота, утворена парним щелепно-під'язиковим м'язом, на якій лежить язик. На задній стінці ротової порожнини знаходиться вихідний отвір - пере­шийок зіва, обмежений зверху м'яким піднебінням, знизу - коренем язика і з боків - піднебінно-язиковими дужками.

Найперший етап травлення відбувається в ротовій порожнині.

Органи ротової порожнини

Язик утворений посмугованими м'язами, зовні покритий слизовою обо­лонкою. Має видовжену форму, праворуч і ліворуч обмежений краями, які спереду переходять у верхівку, а ззаду - у його корінь. Частина язика між верхівкою і коренем утворює тіло язика. Верхня поверхня - спинка язика, опукла і значно довша, ніж нижня. На поверхні слизової оболонки язика розміщені численні її вирости - сосочки, у яких є рецепторні утвори - сма­кові бруньки. Відповідно до форми розрізняють такі види сосочків: нитко­подібні, грибоподібні, жолобуваті і листоподібні. Основу сосочків язика складають вирости сполучної тканини, так звані первинні сполучнотка­нинні сосочки, від поверхні яких вростають в епітелій маленькі вторинні сполучнотканинні сосочки. На слизовій оболонці кореня язика сосочків немає, її поверхня нерівна через скупчення лімфоїдної тканини, яка утво­рює язиковий мигдалик.

М'язи язика поділяються на дві групи: а) м'язи, що починаються на кістках і закінчуються у язику (здійснюють рухи язика), і б) власні м'язи, які не зв'язані із кістками (змінюють форму язика).

Зуби укріплені в зубних альвеолах щелеп. У дорослої людини 32 постійних зуби. У кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Коронка – це найбільш масивна частина зуба, яка випинається у порожнину рота і покрита емаллю - найтвердішою тканиною організму. Трохи звужена шийка знахо­диться на межі між коронкою і коренем. Корінь розташований в альвеолі, пок­ритий цементом. За допомогою коренів зуби закріплені в щелепах. Усередині зуба є порожнина, яка заповнена зубною пульпою, багатою на судини і нерви.

У людини розрізняють: різці - мають різальний край і служать для за­хоплювання і відкушування їжі; ікла - мають один загострений у вигляді конуса горбик - служать для подрібнення їжі, у людини розвинуті віднос­но слабко; кутні зуби (малі і великі) з 2-4 горбиками служать для переме­лювання їжі. Кількість зубів прийнято позначати зубною формулою у ви­гляді дробу. У чисельнику перша цифра вказує на кількість різців, друга -іклів, третя - малих кутніх і четверта - великих кутніх зубів на одному боці верхньої щелепи, а в знаменнику - відповідно на нижній щелепі (запис виконується зліва направо та прийнятий у порівняльній анатомії):

2 123

2 123'

Слинні залози. Безліч дрібних залоз (губні, щічні, язикові, кутні, піднебінні) розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі. У рото­ву порожнину відкриваються також протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під'язикових.

Привушна залоза є найбільшою і розташована у защелепній ямці. її верхня частина прилягає до зовнішнього слухового ходу, передньою час­тиною лежить на жувальному м'язі, а нижньою сягає кута нижньої щеле­пи, її вивідна протока пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок по­рожнини рота на рівні верхнього другого великого кутнього зуба.

Підщелепна залоза лежить у підщелепній ямці під діафрагмою рота. її вивідна протока відкривається під язиком.

Під'язикова залоза - найменша, розташована під язиком на верхній по­верхні діафрагми рота. її вивідна протока відкривається одним загальним отвором із протокою підщелепної залози. За своєю будовою усі три пари великих слинних залоз є складними альвеолярно-трубчастими залозами.

Жувальний період включає:

• стан спокою,

• введення їжі,

• початкову функцію (адаптацію),

• основну фаза жування,

• форму­вання травної грудки.

Первинний аналіз їжі здійснюється за допомогою смакового ана­лізатора, хеморецептори якого закладені в слизовій оболонці ротової порожнини.