VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
Однією з умов існування організму людини і тварин є живлення, оскільки їжа є матеріалом для побудови й оновлення його структурних елементів та джерелом енергії, необхідної для забезпечення функцій. Однак поживні речовини їжі переважно є складними високомолекулярними сполуками і для засвоєння потребують розщеплення на прості складові — низькомолекулярні сполуки (мономери).
Сукупність процесів, які забезпечують ферментативне розщеплення цих полімерів (білків, жирів, вуглеводів) до мономерів (амінокислот, моногліцеридів, жирних кислот і моноцукридів), називають травленням.
Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
1. Основні функції системи травлення:
а)секреція,
б)моторика,
в) всмоктування тощо.
2. Типи травлення:
а)порожнинне,
б)мембранне,
в)внутрішньоклітинне.
3. Травлення в ротовій порожнині. Роль смакової сенсорної системи,
її взаємозв’язок з нюховою сенсорною системою.
4. Механічне та хімічне оброблення їжі. Слиновиділення. Склад і властивості слини, її значення в травленні, механізм секреції та регуляції.
5. Жування, регуляція. Ковтання, його фази, регуляція.
6. Травлення в ротовій порожнині та шлунку
7. Секреторна діяльність шлункових залоз.
А) Склад і властивості шлункового соку,
Б) механізм секреції та регуляція виділення.
В) Фази регуляції секреції: мозкова, шлункова, кишкова.
Г) Моторна функція шлунка, її регуляція.
1. Основні функції системи травлення:
(секреція, моторика, всмоктування).
Травлення відбувається в певних органах, що складають єдину травну систему. До неї належать ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишки, а також печінка і підшлункова залоза.
Cистема травлення відіграє важливу роль у життєдіяльності організму, її ураження за частотою стоять на другому місці після серцево-судинних захворювань, а за частотою виникнення (формування) у людини явищ дискомфорту, можливо, навіть на першому місці
Травлення - складний фізіологічний процес, завдяки якому їжа, що потрапила в травний канал, піддається фізичним і хімічним перетворенням.
Залежно від локалізації процесу гідролізу травлення буває:
внутрішньоклітинним і
позаклітинним (порожнинним), яке може бути:
а) дистантне (внутрішньопорожнинне - в порожнинах кишкової трубки),
б) контактне (місцеве - мембранне або пристінкове).
Основними функціями травної системи є:
а) рухова (моторно-евакуаторна) - забезпечує механічну обробку їжі, її перемішування, перетирання й переміщення; регуляція здійснюється нервовими і гуморальними механізмами;
б) секреторна - виділення секретів і хімічна обробка їжі з метою гідролізу її компонентів до мономерів: білків - до амінокислот, жирів - до моногліцеридів і жирних кислот, вуглеводів - до моносахарів; також регулюється нервовими й гуморальними механізмами;
в) усмоктування - перехід продуктів гідролізу в кров і лімфу; регулюється переважно гуморальними й місцевими нервовими механізмами.
Травлення відбувається послідовно в ротовій порожнині, шлунку, дванадцятипалій кишці, тонкій і товстій кишках.
До методів дослідження травної системи відносять:
методи гострих дослідів,
ізольованих органів,
хронічних дослідів і
дослідження на людині.
У клінічній практиці вивчають вже згадувані функції - секреторну, рухову й усмоктувальну. Для цього використовують:
- ендоскопію,
- зондування,
- радіопилюлі,
- ацидотести,
- біохімічні, гістологічні, копрологічні та рентгено-, електро- і радіоізотопні методи.
І. П. Павлов уперше ввів новий методологічний підхід: дослідження на цілісному організмі.
Необхідно ще зазначити, що система травлення є першим етапом системи живлення, до якої ще входить підсистема транспорту речовин кров'ю, лімфою та міжклітинною рідиною. Мета - підтримання поживних речовин у крові й лімфі на постійному рівні.
Послідовніпроцесітравному«конвейєрі