Моторика шлунка

Перебуваючи у шлунку про­тягом декількох годин, химус перемішуєть-

ся, набухає, розріджується. Деякі його компоненти розчиняються і піддають-

ся гідролізу ферментами шлункового соку та слини.

Для повноцінного виконання функцій відділами травного тракту, які розміщені далі за шлунком, необхідно, щоб химус надходив до них порціями.

Шлунок як складова частина травного конвейєра і виконує це завдання: йо­го непосмуговані м'язи відповідно до свого функціонального призначення забезпечують:

• депонування,

• перемішування і

• порційну евакуацію химусу.

Порожній шлунок має деякий м'язовий тонус, що створює постійний внутрішньопорожнинний тиск. Без їжі шлунок спадається.

Під час вжи­вання їжі відбувається поступова релаксація непосмугова-

них м'язів стінок шлунка. Релаксація забезпечується плас­тичністю самих волокон непосмугованих м'язів, а також розслаблювальним рефлекторним впливом, що надходить по блукаючому нерву.

Через деякий час після вживання їжі (тривалість залежить від складу їжі, яка надійшла) у шлунку починають виникати хвилі м'язових скоро­чень. Починаючи від ділянки локалізації кардіального водія ритму, вони поширюються зі швидкістю 10-40 см/с із поступовим посиленням до пілоричного відділу.

Типи рухової активності шлунка.

По­рожньому шлунку властива періодична ру­хова активність з характерною зміною тривалих періодів спокою короткими пері­одами активності, які реєструються у ви­гляді високоамплітудних підйомів кривої запису.

З моменту надхо­дження їжі настає неперервна харчова рухо­ва активність. У ній чітко простежуються дві фази:

коротка — активних скорочень і

довша — слабших.

Типи скорочень шлунка поділяють на:

• перистальтичні,

• систолічні,

• тонічні й

• антиперистальтичні.

Перистальтичні ско­рочення починаються в кардіальній части­ні шлунка, поширення їх на весь шлунок регулюють блукаючі нерви. Швидкість поширення перистальтичних хвиль у людини — 1 см/с і більше, частота відповідно 3 скоро­чення за 1 хв. Їх значення полягає у переміщенні поверхневих шарів їжі до пілоричної частини.

У пілоричній частині шлунку виникають інтенсивні систолічні скорочення, які разом із пери­стальтичними спричинюють перемішуван­ня їжі та перехід її до дванадцятипалої кишки.

Тонічні скорочення є тривалими, вони скорочують стінки, зменшуючи по­рожнину шлунка за рахунок підвищення тонусу м'язів.

У разі сильних місцевих подразнень у шлунку можуть виникати антиперистальтичні скорочення, які спричинюють блювання і є ознакою патологічного стану шлунка чи всього організму.

Регулювання моторики шлунка

Подразнення рецепторів ротової по­рожнини, стравоходу, шлунка, кишок тощо запускає ланцюг відповідних рефлекторних реакцій:

імпульси по парасимпатичних і симпатичних нер­вах ВНС досягають непосмугованих м'язів шлун­ка, рухи якого стимулює блукаючий нерв( при участі медіатору – ацетилхоліну).

Проте у складі пост­гангліонарних волокон блукаючого нерва є нервові закінчення, що виділя­ють медіатор аденозин. На відміну від ацетилхоліну, аденозин, забезпечує розслаблення шлунка - його оптимальну базальну релаксацію.

Симпатичні впливи гальмують перистальтику. Постгангліонарні сим­патичні волокна закінчуються як на інтрамуральних гангліях, так і безпо­середньо на міоцитах. Це визначає механізм гальмування. Так, норадре­налін, впливаючи на нейронні структури, блокує вплив ацетилхоліну на них.

У регуляції моторики шлунка беруть участь гастроінтестинальні гормони, деякі біологічно активні речовини і продукти гідролізу їжі.

Отже,

Моторику стимулює

• гастрин,

• холецистокінін-панкреозимін,

• мотилін,

• серотонін,

• інсулін.

Зокрема, гастрин та холецис-токінін-панкреозимін впливають переважно на шлунковий пейсмекер, а мотилін - на м'язи пілоричної ділянки.

Ацетилхолін підвищує чутливість міоцитів шлунка до мотиліну.

Гальмується моторика шлунка:

• секретином,

• гастроінгібуючим пептидом,

• вазоінтестинальним поліпептидом,

• бульбогастроном,

• ентерогастроном, а також

• продуктами гідролізу жирів у разі їх надходження у кров.