1. Травлення в дванадцятипалій кишці, особливості секреції та моторики, нервова та гуморальна регуляція. Тонка кишка

Тонка кишка починається від воротаря шлунка і складається із таких частин:

• дванадцятипалої,

• порожньої і

• клубової.

Довжина тонкої кишки до­сягає 5-6 м, діаметр 3-5 см, товщина стінки прогресивно зменшується на протязі кишки. Тонка кишка утворює петлі, що спереду прикриті великим сальником, а зверху і з боків обмежені товстою кишкою. Слизова оболон­ка тонкої кишки утворює численні кругові складки, ворсинки і крипти (трубчасті заглиблення), завдяки чому значно збільшується її поверхня та площа контакту слизової оболонки з частинами їжі, що підлягають хімічній обробці. Цим полегшуються процеси травлення та всмоктування хімічних сполук - продуктів ензиматичного розщеплення їжі.

Кишкові ворсинки - це специфічні вирости слизової оболонки, їх пове­рхня покрита одношаровим циліндричним епітелієм, у якому є клітини трьох видів:

- стовпчасті епітеліоцити (беруть участь у мембранному трав­ленні),

- келихоподібні клітини (продукують слизовий секрет) та

- кишкові ендокриноцити (ЕС, А-, 5-, І-, С-, О_ь клітини), які продукують біологічно активні речовини.

Поверхня епителіоцитів покрита мікроворсинками, що утворюють посмуговану облямівку, у якій міститься велика кількість ензимів. У центрі ворсинки розташований лімфатичний капіляр. Крім того, у кожну ворсинку входять 1-2 артеріоли, що розпадаються на капілярні мережі (рис. 44).

Ворсинки стовпчастих епітеліоцитів - основний функціональний елемент процесів травлення і всмоктування у тонкій кишці.

Мікроворсинки цих клітин адсорбують на своїй поверхні ензими та гідролізовані нутрієнти (поживні речовини).

Продукти гідролізу білків і вуглеводів - амінокислоти та моносахариди - транспортуються від апікальної до базальної поверхні клітини, звідки через базальну мембрану потрапляють до капілярів сполучнотканинної основи ворсинок.

У просвіт між основами сусідніх ворсинок відкриваються устя кишко­вих крипт (залози Лібєркюна) - трубчасті заглиблення слизової оболонки. У криптах розташовані клітини, що секретують кишковий сік. У тонкій кишці налічується понад 150 млн крипт, які подібно до ворсинок значно збільшують функціонально активну поверхню тонкої кишки (рис. 45).

Епітеліоцити крипт містять стовпчасті клітини без облямівки та екзокриноцити з ацидофільною зернистістю (клітини Папета - продукують ди­пептидази - ензими, що розщеплюють дипептиди до амінокислот, а також ензими, які нейтралізують кислі складники шлункового соку, що потрап­ляють у тонку кишку разом із частинками їжі).

М'язова оболонка тонкої кишки утворена двома шарами непосмугова­них міоцитів: внутрішнім косо-циркулярним і зовнішнім косо-поз­довжнім. Зовні тонка кишка покрита серозною оболонкою.

Секреторна функція тонкої кишки

На протязі усієї тонкої кишки у її слизовій оболонці розташовані киш­кові залози.

Кишковий сік містить:

- багато фіксованих на мікроворсинках ензимів: як власне кишкових, так і ензимів панкреатичного соку. (З-поміж більше ніж 20 ензимів кишкового соку, що забезпечують кінцеві стадії перетравлювання усіх харчових речовин, можна виділити пептидази, лужну фосфатазу, нуклеазу, амілази, ліпази, лактазу, сахарозу. )

- багато бікарбонатів, а також хлоридів і фосфатів натрію, кальцію, калію. рН соку коливається від 7,2 до 9: чим інтенсивнішою є секреція, тим більш лужна реакція соку, що виділяється.

-З органічних речовин можна виділити слиз, білки, амінокислоти.

У початковій частині дванадцятипалої кишки, між воротарем і великим її сосочком, розташовані залози. Вони секретують лужний сік, який нейт­ралізує шлунковий вміст, що надходить сюди. Він виділяється швидко у відповідь на: 1) механічну стимуляцію слизової оболонки химусом;

2) ак­тивацію блукаючого нерва;

3) вплив гастроінтестинальних гормонів, особ­ливо секретину.

Інгібітором секреції дванадцятипалої кишки є норадре­налін. Саме тому під час збудження симпатичної нервової системи можливе утворення виразок дванадцятипалої кишки.