Роль різних ефекторних систем у ре­гуляції судинного тонусу.

Симпатична ад­ренергічна іннервація є універсальною, оскільки охоплює судини всіх органів і тканин тіла, вона є тонічно активною, підтримує судинний тонус, а її збудження звужує кровоносні судини.

Симпатична адренергічна іннерва­ція не тільки звужуює кро­воносні судини, а й розширює їх. Ця іннервація підтримує нейрогенний компо­нент судинного тонусу, а отже, й артеріаль­ний тиск, шляхом надсилання до судин нер­вових імпульсів з невеликою, але більш-менш сталою частотою (0,5-2 імп/с). Закінчення адренергічних симпатичних волокон виділяють медіатор норадреналін, тому їх називають адренергічними.

Симпатична холінергічна іннервація контролює суди­ни лише скелетної мускулатури, вона то­нічно неактивна, тобто в її волокнах потен­ціалів дії впродовж більшої частини часу немає. Медіатором симпатичних судинорозширювальних во­локон є ацетилхолін, тому їх називають холінергічними. Вони іннервують пере­важно кровоносні судини скелетної муску­латури і серця. Ці нер­вові волокна при подразненні розширюють судини тих м'язів, які мають працювати, кровотік у них зростає, і таким чином здійснюється передстартова підготовка м'язів до напруженої фізичної роботи.

Парасимпатична судинорозширюваль­на іннервація. Роль парасимпатичної нер­вової системи в безпосередній іннервації судин незначна. Парасимпатична іннер­вація охоплює менше органів (сек­реторні залози, статеві органи) і здебіль­шого розширює їх судини не прямо, а за допомогою фізіологічно активних речовин, що виробляються під час посиленого функ­ціонувати, зумовленого збудженням пара­симпатичних волокон.

3. Роль серцево-судинного центру в регуляції судинного тонусу. Пресорні та депресорні рефлекси.

Гемодинамічний центр (судинно – руховий) - це складне нервове утворення, розміщене від спинного мозку до кори головного мозку.

Його частинами є:

• су­динорухові центри спинного мозку і заднього( довгастого) мозку,

• нервові центри проміжного мозку й кори великих півкуль.

Разом вони складають інтегральний нервовий центр.

Нервові імпульси до кровоносних су­дин, які підтримують їхній тонус, виника­ють у судиноруховому центрі.

Судиноруховий центр.

міститься в довгастому мозку на рівні дна IV шлуночка, він тонічно активний і через симпатичну нерво­ву систему підтримує судинний тонус.

Він складається з двох відділів:

- пресорного і

- депресорного.

Крім них можна виділити сенсор­ну ділянку, яка локалізована в задньобічних відділах довгастого мозку. Сюди надходять сенсорні імпульси, що потім передаються до відповідно­го відділу (пресорного чи депресорного).

Між пресорним і депресорним відділами наявна реципрокна взаємодія.

Підґрунтям регуляції серцево-судинної системи є забезпечення підтри­мання артеріального тиску.

Тому пресорний відділ впливає на центри симпатичної нервової системи спинного мозку, що призводить до підви­щення артеріального тиску.

Збудження депресорного відділу (імпульсами від різних рецепторів) гальмує активність пресорного, внаслідок чого ар­теріальний тиск знижується.

Найбільш важливими рефлексами судинорухового центру дов­гастого мозку є пресорний і депресорний рефлекси.

Депресорний рефлекс виникає внаслідок підвищення системного артеріального тиску. У цьому разі розтягання дуги аорти супровод­жується подразненням її механорецепторів (пресо- і барорецепторів) і механорецепторів каротидного синуса. Збудження, яке виникло по аферентних волокнах IX і X пар черепно-мозкових нервів, досягає депресорної зони судино­рухового центру довгастого мозку, викликаючи його активацію.

Збудження депресорної зони спряжено гальмує пресорну, яка пере­буває у стані постійної тонічної активності. В результаті зменшують­ся судинозвужувальні впливи на артеріальні й венозні судини. Це спричиняє розширення прекапілярних судин опору та зменшення припливу крові до серця.

Пресорний рефлекс виникає у двох випадках:

1) при зниженні артеріального тиску спостерігаються зміни, прямо протилежні змінам при депресорному рефлексі, у зв'язку зі зменшенням подразнення механорецепторів дуги аорти й каротидного синуса відповідно послаб­люється гальмівний вплив депресорної зони судинорухового центру на пресорну;

2) при активації хеморецепторів дуги аорти й каротид­ного синуса спостерігається пряма активація ядра й надалі пресорної зони судинорухового центру. Збуджуються вони при підвищенні концентрації вуглекислого газу та зменшенні рН і парціального напруження кисню в крові. Це має значення при стресо­вих ситуаціях та важких і тривалих м'язових навантаженнях.

Судиноруховий центр впливає на загальний кровотік таким чином:

1) регулюючи частоту і силу скорочення серця;

2) регулюючи загальний периферійний опір судин через зміну тонусу резистивних судин;

3. регулюючи ємність судинної системи через тонус її венозного відділу;

4. регулюючи об'єм крові, що циркулює.

Завдяки взаємодії нейронів цих двох груп судиноруховий центр довгасто­го мозку виконує дві основні функції:

то­нічну — забезпечує судинний тонус і

реф­лекторну — за допомогою низки реф­лексів підтримує артеріальний тиск на ста­лому оптимальному рівні.

Крім того, до складу судинорухового центру входять ще деякі ядра сітчастого утвору, які отримують аферентні сигнали майже від усіх рецеп­торів тіла. Завдяки численним відросткам нейрони сітчастого утвору пов'язані між собою і під впливом різноманітних афе­рентних сигналів майже постійно пере­бувають у стані збудження. Це збуджен­ня передається і на симпатоактивуючі ней­рони судинорухового центру довгасто­го мозку, підтримуючи його тонічну ак­тивність.

Вищі відділи інтегрального нервового центру регулюють кровопостачання окремих судинних ділянок організму, пристосовуючи їх кровообіг до різних рухових ре­акцій.

Передусім - це центри середнього мозку (узгоджують окремі вегетативні реакції з руховими - судинні при морській хитавиці),

гіпо­таламуса (забезпечують узгодження різних судинних реакцій між собою і з соматичними),

ділянки моторної кори головного мозку (за­пускають й коригують вегетативні реакції при поведінкових реакціях, тобто соматичні й вегетативні компоненти запускаються одночасно).

Часто їхня роль полягає в запобіганні виникненню змін в організмі.