Роль ендотелію в гуморальній регуля­ції кровообігу.

Медіатори, що виділяються нервовими закінченнями, діють на м'язо­вий шар стінки кровоносних судин там, де підходять нервові волокна, - із зовні. А ті речовини, що містяться в крові, перш ніж підійти до гладких м'язів стінки судин, повинні проникнути крізь шар ендотелію.

Судина, в якій видалено шар ендотелію, перестає реагувати на такі фізіологічно активні речовини, як ацетилхолін, брадикінін, АТФ та інші, які до того спричинювали розширення цих самих судин.

Тобто ендотеліальні клітини внутрішньої оболонки кровоносних судин не просто пасивно про­пускають судиноактивні речовини, а беруть безпосередню участь у пере­дачі сигналу до ефекторних клітин судинної стінки.

Рефлекторне регулювання діяльності серцево-судинної системи

Подразнення практично всіх рецепторів тіла рефлекторно змінює діяльність серця і судин. Однак провідну роль у виникненні рефлекторних впливів мають рефлексогенні зони - скупчення закінчень чутливих ней­ронів у самій серцево-судинній системі.

У стінках багатьох відділів су­динної системи серця розташовані рецептори, що подразнюються під впливом тиску крові (барорецептори) чи під дією хімічних чинників (хе­морецептори).

Найбільше значення, особливо у регуляції кровотоку в умовах фізіологічного спокою, мають рефлексогенні зони, що розташовані в само­му судинному руслі :

- дузі аорти,

- розгалуженнях сонних (каротидний си­нус)артерій, легеневих артерій.

Звідси починаються рефлекси, що регулюють системну гемодинаміку.

За місцем розміщен­ня рецепторів серцево-судинні рефлекси прийнято поділяти на:

• власні,

- спря­жені.

Власні рефлекси.

До цієї групи на­лежать рефлекси, що виникають під час подразнення рецепторів, розміщених у са­мій серцево-судинній системі. Це, як пра­вило, рефлекси з головних рефлексоген­них зон.

Рефлекс із дуги аорти.

Перший з цієї групи рефлексів було відкрито в 1866 р. російським ученим І. Ф. Ціоном у лабораторії Карла Людвіга. Тому його часто називають рефлексом Ціона—Люд­віга. Рецептивним полем цього рефлексу є стінка дуги аорти, де розміщені числен­ні механорецептори, що подразнюються розтяганням стінки аорти при підвищенні артеріального тиску – це баро­рецептори. Імпульси від барорецеп­торів по аферентних волокнах депре­сорного нерва йдуть до судинорухового центру довгастого мозку і через зону Б зумовлюють його гальмування. Внаслідок цього частота імпульсів, що йдуть по сим­патичних нервах до кровоносних судин, зменшується або потік імпульсів припи­няється зовсім, судини розширюються, артеріальний тиск знижується. Одночас­но барорецепторні імпульси збуджують центр, який через парасимпатичні нерви пригнічує роботу серця, що також сприяє рефлекторному зниженню артеріального тиску. Ці процеси схематично зображено на мал. 43.

Тобто, закон Ціона – Людвіга звучить так:

при підвищенні артеріального тиску в дузі аорти подразнюються барорецептори її стінки і, як результат – збуджується судинно – руховий центр довгастого мозку, в результаті чого кровоносні судини розширюються, артеріальний тиск знижується.

За умов нормального тис­ку судиноруховий центр перебуває під постійним гальмівним впливом барорецеп­торів.

При зниженні артеріального тиску це гальмування ослаблюється, збудження судинорухового центру зростає, судинний тонус підвищується, частота і сила скоро­чень серця збільшуються, і в результаті відбувається рефлекторне підвищення артеріального тиску.