Спінальний шок.

У людини вищі відділи ЦНС здійс­нюють контроль за діяльністю спинного мозку. Цей процес називають церебральним домінуванням, і внаслідок цього функції спинного мозку обмежуються, як правило, простими рефлекторними реакціями.

Період пригнічення всіх рефлексів піс­ля травми (перетину) спинного мозку на­зивають спінальним шоком.

Вважа­ють, що основною причиною цього явища є порушення функції основних низхідних (еферентних) провідних шляхів спинного мозку.

Повний перетин або травма спинного мозку у людини спричинює негай­ний двобічний параліч (параплегія) усіх довільних м'язових рухів, керованих сег­ментами спинного мозку, розміщеними нижче перетину.

Чутливість частин тіла, іннервованих від цих сегментів, втрачається (ареф­лексія). Артеріальний тиск у людини у ви­падках спінального шоку впродовж перших днів може знижуватися до 40 мм рт. ст., проте через кілька днів зростає до 70-80 мм рт. ст.

У людини відновлення вегетатив­них рефлексів настає через 1-3 міс, а ру­хових — через 6-12 міс. (за належного лікування і догляду за хворим), але вони стають менш досконалими і гірше коорди­нованими, ніж у нормі.

Проте чутливість і довільний контроль за ділянками тіла, що іннервуються сегментами спинного мозку, розміщеними нижче його розриву, не від­новлюються.

Точно не відомо, як відбува­ється відновлення функцій спинномозкових нейронів і чому у людини цей процес три­ває кілька місяців.

Існують припущення, що підвищення збудливості нейронів спинно­го мозку може бути пов'язане з впливом гуморальних чинників (наприклад, С0₂) на них або множинним проростанням (спрутингом) у спинний мозок нових нервових волокон.

3. Спиномозкові рефлекси: розтягнення, ритмічні, тонічні, шкірні. Рефлекторна функція спинного мозку

Основоположником уявлень про рефлекторну діяльність спинного мозку є англійський фізіолог Ч. Шеррінгтон, який довів, що спинний мозок є місцем розташування центрів усіх моторних і веґетативних рефлексів і знаходиться під постійним контролем вищих відділів головного мозку.

Рефлекторні дуги спинного мозку (дуги безумовних рефлексів)

у залежності від кількості включених у їхню структуру нейронів, називаються:

- моносинаптичними (передача збудження здійснюється через один синапс - рецептор, чутливий нейрон, ефектор—колінний рефлекс),

- полісинаптичними, (у яких передача збудження здійснюється через декілька синапсів - рецептор, аферентний шлях, вставний нейрон, еферентний шлях, ефектор).

При порушенні зв’язків між спинним і головним мозком спостерігається зникнення багатьох складних форм активності, що забезпечуються рефлекторною діяльністю спинного мозку.

У спинному мозку замикається величезна кількість рефлекторних

дуг, за допомогою яких реґулюються як соматичні, так і веґетативні

функції організму.

Складною формою рефлекторної діяльності спинного мозку є рефлекс, що реалізує довільний рух. До складної рефлекторної дуги входять пірамідна кора, екстрапірамідна система, мотонейрони спинного мозку, екстра- і інтрафузальні волокна м’язового веретена.

Вісцеромоторні рефлекси виникають при стимуляції аферентних

нервів внутрішніх органів і характеризуються появою рухових реакцій

м’язів грудної клітини і черевної стінки, м’язів-розгиначів спини.

Рефлекси спинного мозку.

Для дослі­дження рефлексів, що здійснюються спин­ним мозком, використовують спінальну тварину, тобто тварину з відокремленим від головного спинним мозком. У такої тварини після зникнення явищ спінально­го шоку можна спостерігати велику кіль­кість як соматичних, так і вісцеральних реф­лексів.

Соматичні рефлекси — це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його частин.

Згинальний рефлекс можна спостеріга­ти на спінальній жабі, злегка затиснувши пінцетом пальці задньої ланки. Лапка зги­нається і відсмикується від подразника. Для отримання розгинального рефлексу на­тискають на підошву попередньо зігнутої лапки. Вона розгинається і відштовхує по­дразник.

Потиральний (чухальпий) рефлекс ха­рактерний для тварин з волосяним покри­вом шкіри. Це значно складніший за меха­нізмом рефлекс; у його здійсненні беруть участь велика кількість сегментів спинного мозку і м'язів. У результаті задня лапка спінальної жаби прямує саме до подразню­ваної ділянки шкіри і багаторазовими по­тираннями намагається усунути подразник.

Рефлекси розтягання, або пропріоцептивні рефлекси власні міотатичні рефлекси м'язів — це рефлек­си, які ініціюються подразненням пропріо­рецепторів — рецепторів скелетних м'я­зів або їхніх сухожилків— ахіллів, колінний, двоголовий і триголовий м’язи, що мають моносинаптичі дуги.

Однією з найпростіших рухових реакцій у людини є колінний (сухожилковий) реф­лекс. Він виникає, коли сухожилок чоти­риголового м'яза піддають короткочасно­му розтяганню легким ударом нижче наколінка. Розтягання м'яза викликає корот­кочасне збудження розміщених усередині м'язової тканини рецепторів (внутрішньо-веретенних м'язових волокон). Це при­зводить до стрімкого скорочення чотири­голового м'яза і до різкого, паче здриган­ня, розгинання йоги у колінному суглобі.

Подібні рефлекси можна отримати, вдаря­ючи по ахілловому сухожилку, при цьому скорочується литковий м'яз. М'язи пе­редніх кінцівок також реагують на розтя­гання їхніх сухожилків короткочасним ско­роченням.

Внас­лідок своєї простої будови вони погано гальмуються і координуються головним мозком. Тому людина, що стоїть, може впас­ти навіть після незначного удару по п'ятко­вому (ахілловому) сухожилку.

Якщо у спінальної тварини розтягати, наприклад, литковий м'яз, то він скорочу­ватиметься тим сильніше, чим більше його розтягати. Цей рефлекс розтягання від­різняється від попередніх рефлексів за своєю тривалістю:

в цьому випадку вини­кає тонічне скорочення, яке триває доти, доки м'яз розтягується, тоді як після под­разнення сухожилка виникає швидке фаз­не скорочення. Ще одна особливість реф­лексу розтягання полягає у тому, що в разі сильного розтягання м'яза рефлекс галь­мується, і м'яз раптово розслаблюється.

Слід зазначити, що рефлекс розтягання м'язів-розгиначів у людини відіграє дуже важливу роль у протидії силі гравітації і відповідно підтриманні вертикального по­ложення тіла. Тому він постійно перебу­ває під контролем вищих нервових цент­рів — гальмується при довільному згинанні кінцівки або посилюється за допомогою механізму, що називається у-петлею, коли виникає потреба нерухомо чи струнко стоя­ти тривалий час.