Рефлекси пози

в першу чергу пов’язані з рецепторами вестибулярного апарату і півколових каналів.

Розрізняють 2 групи рефлексів пози:

• рефлекси положення,

• рефлекси випрямлення.

Дуги цих рефлексів мають невелику кількість нервових елементів, що забезпечує ефективну і своєчасну корекцію пози.

Найскладніша група рефлексів — це вестибулярні рефлекси випрямлення, основний компонент яких представлений рефлекторними впливами на м’язи шиї (постійне положення голови).

Активація вестибулярного апарату збуджує веґетативні центри і ядра блукаючого нерва. Виникаючі при цьому вестибуловеґетативні рефлекси призводять до зміни з боку дихання, частоти серцевих скорочень, діяльності шлунково-кишкового тракту.

Шийні і вестибулярні рефлекси, у залежності від локалізації рецепторів, складають цілу групу рефлексів, спрямованих на підтримку пози, тобто перерозподіл тонусу певних м’язових груп.

Вестибулярні рефлекси заднього мозку (за Магнусом) поділяються

на статичні і статокінетичні і не залежать від положення голови щодо

тулуба, тому що є доповненням шийних тонічних рефлексів.

Статичні рефлекси виявляються при порушенні рецепторів перетинчастого лабіринту, підтримуючи позу і рівновагу тіла при різних його

статичних положеннях у просторі.

Статокінетичні рефлекси забезпечують перерозподіл тонусу м’язів

тулуба для підтримки пози при зміні швидкості руху тіла в просторі.

Соматичні рефлекторні реакції спрямовані на підтримку пози, на

забезпечення сприйняття, обробки і ковтання їжі.

Провідникова функція довгастого мозку

Провідникова функція довгастого мозку полягає в тому, що він з'єднує голов­ний мозок зі спинним і проводить сигнали від одного відділу до іншого в обидва боки. Через довгастий мозок проходять усі висхідні і низхідні шляхи спинного мозку:

- спинно-таламічний,

- кортикоспінальний,

- руброспінальний.

У ньому беруть початок:

- вестибулоспінальний,

- оливоспінальний,

- ретикулоспінальний тракти,

що забезпечують тонус і координацію м’язів руху.

У довгастому мозку закінчуються шляхи пропріорецептивної чутливості, що йдуть від спинного мозку.

Утворення головного мозку такі, як міст, середній мозок, мозочок,

таламус, гіпоталамус і кора великих півкуль мають двосторонні зв’язки

з довгастим мозком.

Тонічна функція

довгастого мозку полягає у підтриманій певних груп нейро­нів чи відділів ЦНС у стані постійного збудження. Особливо яскраво ця функція виявлена щодо судинорухового центру і симпатичних нервів, які перебувають під його контролем. Довгастий мозок здійс­нює постійний тонічний вилив і на спинний мозок. Це підтверджує факт розвитку спінального шоку у тварин після відок­ремлення спинного мозку від довгастого. У всіх цих випадках топічна функція дов­гастого мозку найтісніше пов'язана з сітчас­тим утвором.

5. Рефлекторна функція заднього мозку: статичні та статокінетичні рефлекси, тонічні лабіринтні та шийні рефлекси.

Задній мозок у хребетних тварин пред­ставлений двома філогенетично і функціо­нально пов'язаними структурами — мос­том і мозочком. У процесі еволюції мо­зочок відділився від решти мозку і пере­творився на анатомічно відносно автономну структуру, пов'язану зі стовбуром мозку трьома парами ніжок. У зв'язку з цим бу­дова і функції мозочка розглядаються, як правило, окремо.