Розглянемо ядра чмн

У довгастому мозку локалізовані ядра ІX–XII пар черепномозкових нервів:

Язикоглотковий нерв (IX пара) — має три ядра: рухове, чутливе ядро

(загальне для VII, IX і X пар) і парасимпатичне.

Рухова частина змішаного нерва іннервує деякі м’язи глотки, чутлива частина нерва іннервує слизову оболонку глотки, задню третину язика (у тому числі і смакову чутливість), середнє вухо, парасимпатична частина — привушну слинну залозу.

Блукаючий нерв (X пара) — має три ядра: рухове, подвійне, чутливе; парасимпатичне — заднє ядро. Чутлива частина проводить імпульси від шкіри шиї, грудей, живота, вушної раковини і слухового проходу.

Рухова частина іннервує поперечносмугасті м’язи глотки і гортані. Парасимпатична частина іннервує внутрішні органи: серце, слизову оболонку глотки, м’якого піднебіння і гортані, органи дихання, стравохід, органи травлення, їх залози, печінку, підшлункову залозу, нирки.

Додатковий нерв (XI пара) — має рухове ядро. Іннервує трапецеподібний і грудино-ключично-сосцеподібний м’яз.

Під’язиковий нерв (XII пара) — має одне рухове ядро. Іннервує м’яз язика і шиї.

У медіальній частині довгастого мозку знаходиться ретикулярна

формація (сіткоподібне утворення), що представляє собою скупчення

нейронів, поділених безліччю волокон.

Розрізняють кілька ядер ретикулярної формації:

• ретикулярне гігантоклітинне;

• ретикулярне дрібноклітинне;

• бічне (латеральне) ретикулярне.

Клітини ретикулярної формації є початком як висхідних, так і низхідних шляхів. Волокна ретикулярної формації, що направляються до спинного мозку, утворюють ретикулоспінальний тракт. Ретикулярна формація може мати неспецифічний низхідний (гальмуючий) і висхідний (активуючий) вплив на відділи ЦНС.

З ретикулярної формації довгастого мозку і моста в спинний мозок направляються волокна, що викликають пригнічення усіх функцій спинного мозку (неспецифічний гальмівний центр під час сну).

Імпульсація, що виникає в нейронах ретикулярної формації заднього мозку, здатна впливати на кору великих півкуль, підтримуючи її тонус.

Рефлекторна функція довгастого мозку

Довгастий мозок бере участь у реалізації веґетативних, соматичних,

смакових, слухових і вестибулярних рефлексів.

На рівні довгастого мозку реалізуються захисні рефлекси:

• блювота,

• чхання,

• кашель,

• сльозовиділення,

• змикання повік.

За рахунок послідовного включення м’язових груп голови, шиї, грудної клітки і діафрагми організуються рефлекси харчової поведінки:

• смоктання,

• жування,

• ковтання.

Сегментарні рефлекси обмежуються невеликою кількістю переважно рухових ефекторів двох функцій: травної і захисної. До рефлексів травної системи належать слиновидільний, смок­тальний, жувальний і ковтальний. їхні цен­три розміщені в ядрах ІХ-ХІІ пар череп­них нервів, а також лицевого і трійчастого нервів.

Через ці центри здійснюються ланцю­гові рефлекси, пов'язані з жуванням і ков­танням. Так, жування забезпечується коор­динованою функцією жувальних м'язів, язика, щік, иідпебішія, дна порожнини рота, яку контролюють ядра трійчастого і під'я­зикового нервів. Коли харчова грудка, змо­чена слиною, дотикається піднебіння, ос­нови язика чи слизової оболонки глот­ки, збудження рецепторів цих структур пе­редається через чутливі волокна язико-глоткового нерва до центру ковтального рефлексу довгастого мозку, а звідти імпуль­си прямують через рухові волокна під'я­зикового, трійчастого, язикоглоткового і блукаючого нервів до м'язів порожнини рота, глотки, гортані та стравоходу. Вна­слідок координованої діяльності цих м'язів здійснюється акт ковтання з одночасним перекриванням входів до носової частини глотки й гортані. Подібно до цього відбу­вається і смоктальний рефлекс.

Центри згаданих рефлексів координу­ють функцію жувальних м'язів щелеп, м'язів щік, язика, піднебіння, гортані, глот­ки і стравоходу між собою та з іншими центрами, наприклад з дихальним центром ири здійсненій смоктального чи ковталь­ного рефлексів.

Чхальний рефлекс і рефлекс кашлю є за­хисними відносно дихальної системи. Ме­ханічне чи хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки носа через аферентні волокна трійчастого нерва збуджує чхаль­ний центр, який анатомічно і функціо­нально перебуває у тісному зв'язку з ди­хальним центром. Звідти через відповідні нерви до м'язів рота, лиця, гортані та міжреб­рових м'язів надходять команди, що ви­кликають координований чхальний рефлекс. Подібним чином відбувається рефлекс каш­лю, але спричинюється він подразненням рецепторів дихальних шляхів — гортані, трахеї, бронхів.

Блювотний рефлекс виконує захисну функцію відносно травної системи і всього організму. Виникає у випадках перепов­нення шлунка, потрапляння у кров шкід­ливих токсичних речовин. Із рецептивного поля рефлексу (корінь язика, глотка, сли­зова оболонка шлунка) сигнали надходять до блювотного центру аферентними во­локнами блукаючого та язикоглоткового нервів. Шкідливі речовини з травного ка­налу кров'ю переносяться до головного мозку і безпосередньо подразнюють блю­вотний центр. Акт блювання відбувається внаслідок аптиперистальтичпих скорочень шлунка, а також скорочень різних м'язів черевної стійки і діафрагми.

Збудження ядер блукаючого нерва викликає посилення скорочення гладких м’язів шлунка, кишечника, жовчного міхура й одночасне розслаблення сфінктерів цих органів. При цьому сповільнюється і послаблюється робота серця, звужується просвіт бронхів. Діяльність ядер блукаючого нерва виявляється також у посиленні секреції бронхіальних, шлункових, кишкових залоз, у збудженні підшлункової залози, секреторних клітин печінки.

У довгастому мозку локалізується центр слиновиділення, парасимпатична частина якого забезпечує посилення загальної секреції, а симпатична — білкової секреції слинних залоз.

Більша частина рефлексів довгастого мозку реалізується через розташовані в ньому ядра блукаючого нерва, що одержують інформацію про стан діяльності серця, судин, травного тракту, легень, травних залоз та ін. У відповідь на цю інформацію ядра організують рухову і секреторну реакції названих органів

У структурі ретикулярної формації довгастого мозку розташовані

дихальний і судиноруховий центри. Особливість цих центрів у тому,

що їх нейрони здатні збуджуватися рефлекторно і під дією хімічних подразників.

Дихальний центр локалізується в медіальній частині ретикулярної формації кожної симетричної половини довгастого мозку і поділений на дві частини: вдиху і видиху.

У ретикулярній формації довгастого мозку представлений інший

життєвоважливий центр — судиноруховий центр (реґуляції судинного тонусу). Він функціонує разом з вищими структурами мозку і перш за все із

гіпоталамусом. Збудження судинорухового центру завжди змінює ритм дихання, тонус бронхів, м’язів кишечника, сечового міхура, циліарного м’яза й ін. Це зумовлено тим, що ретикулярна формація довгастого мозку має синаптичні зв’язки із гіпоталамусом та іншими центрами.