Проекційні поля

становлять цент­ральні (кіркові) кінці аналізаторів.

Це:

- І і II сенсомоторні зони;

- мотосенсорні зони ;

- зорова зона,

- слухова зона;

- смакова зона,

- нюхова зона кори займає ділянку морського коника і при­леглих ділянок кори.

Всю іншу поверхню кори займають асоціативні поля.

Асоціативні поля

— ділянки кори, не пов'язані з виконанням якоїсь специфіч­ної сенсорної чи рухової функції.

Асоціативні поля кори великого мозку займають більшу площу, ніж проекційні.

Нейро­ни цих полів беруть участь в інтеграції сенсорної інформації та забез­печенні зв'язків між чутливими й рухови­ми зонами кори.

Функція асоціативних по­лів є набагато складнішою.

Їхні нейрони, отримуючи інформацію від різних аферентних систем, об'єднують її, інтегрують, формують і запам'ятовують узагальнюючі, абстрактні поняття та уяв­лення.

Асоціативні поля значною мірою ви­значають поведінку людини, її ставлення до навколишнього середовища, до інших людей, інтелектуальний і культурний рівень особистості.

Кора тім'яної частки майже вся зайнята асоціативними полями. У разі ушкодження цієї ділянки стражда­ють найскладніші процеси аналізу й син­тезу вищої нервової діяльності.

Тім'яна частка — це апарат вищої інтегратив­ної діяльності мозку людини, вона без­посередньо стосується процесів біологіч­ної й соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

Електрична активність головного моз­ку.

Запис сумарної електричної активності головного мозку, яка відводиться за допо­могою зовнішніх електродів, називають електроенцефалограмою (ЕЕГ). У ній роз­різняють кілька основних ритмів:

альфа-ритм (8-12 Гц), який реєструється у стані спокою при заплющених очах;

бета-ритм (13-30 Гц) — у стані спокою з розплюще­ними очима;

гамма-ритм (30-70 Гц) — під час напруженої розумової роботи;

тета-ритм (4-7 Гц) — у напруженому емоцій­ному стані;

дельта-ритм (0,5-3 Гц) — під час глибокого сну (мал. 172, а).

Коли на ЕЕГ помітні переважно альфа-або дельта-ритми, це явище називають син­хронізацією, а бета- і гамма-ритми — де­синхронізацією електричної активності мозку (див. мал. 172, б).

ЕЕГ відображає переважно повільні зміни МП кіркових нейронів, особливо ЗПСП та ГПСП. Оскільки реєструвальні електроди розміщені на значній відстані від джерела електричних потенціалів, тобто клітинних мембран, то амплітуда коли­вань ЕЕГ у 100-1000 разів менша, ніж зна­чення МП, яке реєструється внутрішньо­клітинно.

ЕЕГ відображає сумарні потен­ціали, які відводяться одночасно від знач­ної кількості нейронів. Так, електрод діа­метром близько 1 мм реєструє активність близько 100 000 нейронів, розміщених на глибині 0,5 мм.

Багато дослідників вважають, що альфа-ритм виникає спочатку в таламусі, а звідти поширюється на кору, оскільки руйнування таламо-кіркових шляхів чи видалення таламуса призводять до зник­нення альфа-хвиль в корі півкуль голов­ного мозку. У той же час ритмічна ак­тивність нейронів таламуса зберігається після декортикації. Проте деякі дослідни­ки наполягають па тому, що ритмічна елект­рична активність зумовлена функцією са­мих нейронів кори великого мозку.

Основні параметри ЕЕГ, зокрема альфа-ритм, мають чіткі індивідуальні ознаки, що дає змогу віднести окрему людину до пев­ного типу за особливостями її ЕЕГ.

Окре­мі ритми ЕЕГ пов'язані з проявом різних видів розумової діяльності людини.

Так, по­силення тета-ритму пов'язане з емоційною напруженістю суб'єкта, зокрема з відчут­тям задоволення чи болю. У звичайних умовах у дорослих людей з урівноваже­ним характером тета-ритм мало помітний, але під час дії неприємних подразників цей ритм чітко виявляється навіть у стрима­них людей.

У мозку людини виділяють також по­вільні ритмічні коливання хвилинного діа­пазону — надповільні електричні потен­ціали:

дзета-хвилі (5-12 за 1 хв),

тау-хвилі (14 за 1 хв) та

іпсилон-хвилі (0,5-4 за 1 хв).

Деякі з цих потенціалів зроста­ють під час напруженої розумової діяль­ності, деякі реєструються під час сну, а та­кож у гіпнотичному стані (стадія сом­намбулізму).

Плоска, або нульова, ЕЕГ є критерієм смерті мозку. Така ЕЕГ реєструється та­кож після застосування електрокопвульсивного шоку (до ЗО хв).

4. Функціонально-структурна організація мозочка, його аферентні та еферентні зв’язки, їхня фізіологічна роль. Роль мозочка в програмуванні, ініціації та контролюванні рухів. Наслідки видалення або ураження мозочка.

Мозочок є типовою надсегментарною структурою, аферентні та еферентні зв'яз­ки якої починаються і закінчуються в інших утворах мозку. Він здійснює регуляцію ру­хових функцій.

У зв'язку з вертикаль­ним положенням тіла у людини розміри і значення мозочка істотно зростають.

Мозочок міститься під потиличними частками півкуль великого мозку і лежить у задній черепній ямці. У ньому розрізняють дві півкулі і черв'як, їх поверхні вкриті поперечними борознами, між якими розташовані довгі звивини мозочка.