Прозора перетинка

складається з двох функціонально різних частин — присередньої і бічної.

Присередня частина передає інформацію від мигдалеподібного тіла до морського коника,

бічна — отри­мує інформацію від морського коника (див. мал. 167).

Цим самим перетинка разом з морським коником забезпечують гнучкість пристосовної поведінки.

У тварин з ушкодженням бічного пере­тинкового ядра спостерігається перетин­ковий (сентальний) синдром — посилен­ня агресивно-захиспих реакцій, виникає ^исептальна лють", зростає загальна емо­ційність. Вибіркове руйнування присереднього перетинкового ядра припиняє ге­нерацію тета-ритму в дорсальній частині морського коника.

Важливу роль відігра­ють різні частини перетинки у реалізації захисної та сексуальної поведінки.

Таким чином, кожна структура лімбічної системи ро­бить свій специфічний внесок у реа­лізацію численних поведінкових реакцій і процесів пам'яті. Поведінкові реакції, спричинені подраз­ненням різних структур лімбічної системи, як правило, супроводжуються емоційними і вегетативними проявами.

Серед останніх найчастішими є зміни частоти скорочень серця, дихання, слиновиділення тощо. Ве­гетативні реакції здебільшого досить слаб­кі й найбільшої виразності вони досягають під час стимуляції мигдалеподібного тіла. У цьому випадку спостерігалась функціо­нальна гетерогенність структур мигда­леподібного тіла: присередня частина біч­ного основного ядра мигдалика чинить пе­реважно симпатичні впливи, а кірково-присереднє ядро активує парасимпатичні реакції.

Значення лімбічної системи полягає в тому, що вона забезпечує емоційний стан організму, його мотивації. Завдяки цьому вона контролює ерготропну й трофотропну регуляції організму. Ерготропна полягає в пристосуванні організму до функціонування в умовах стресової ситуації або важкої м'язової роботи (важка м'язова робота є окремим випадком стресової ситуації); трофотропна - до умов стану спо­кою або його відновлення з метою підтримання гомеостазу при відпочинку після попередніх напружених станів.

Це досягається зав­дяки регуляції допоміжних систем: дихання й серцево-судинної (пере­важно активація в стані напруження), травлення, вуглеводного, ліпідного, водно-електролітного обміну залежно від функціонально­го стану організму; та регуляції температури тіла при різних станах організму.

Головною структурою лімбічної системи є гіпоталамус.

Це вищий підкірковий вегетативний центр організму, її "вхідні" й "вихідні воро­та".

Через гіпоталамус інформація потрапляє в лімбічну систему і еферентними шляхами передається на стовбур головного мозку і в спинний мозок.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :

1 – для гарного розуміння процесів нервової регуляції діяльності організму треба добре знати фізіологію ЦНС,

2 –всі відділи ЦНС тісно пов`язані між собою анатомічно і фізіологічно,

3 – знання особливостей фізіологічних процесів в нормі дозволить більш глибоко зрозуміти ті зміни, які відбуваються в організмі при хворобах, що для медичного працівника має велике значення.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .

А. Тести для самоконтролю:

Із запропонованих відповідей виберіть правильну .