Центр мовлення Центр мовлення охоплює кілька ділянок кори великого мозку.

Більше 100 років тому Брок уперше виявив, що в разі ураження задньої частини нижньої лобової звивини лівої півкулі спостерігається втрата усного мов­лення.

Ця ділянка розташована поруч з руховими відділами, які контро­люють функцію м'язів лиця, язика, піднебіння і глотки, тобто м'язів, які беруть участь в артикуляції, являє собою моторний центр усного мовлення, або центр Брока ( вміння говорити).

Руховий центр мови знаходиться в нижніх відділах лобової лівої частки півкулі (основа нижньої фрон­тальної звивини) .

Екстирпація центру Брока призводить до пору­шення усного мовлення. Такі пацієнти розуміють мову, але самостійно го­ворити не можуть. зруйнування центру Брока суп­роводжується погіршенням чи втратою здатності до мовлення — так звана мо­торна афазія. У них, як правило, втрачена здатність до на­писання слів — аграфія.

У задній частині верхньої скроневої звивини біля слухової ділянки роз­ташований сенсорний центр усного мовлення, або центр Верніке (вміння чути мову і розуміти її).

Уш­кодження його викликає розлади мовлення за збереження досить швид­кої, хоча і дещо перекрученої спонтанної мови. Цей тип патології належить до сенсорної афазії. Видалення скроневої ділянки призводить до стійкої загальної афазії - нездатності розуміти мову і говорити. Такий ефект підтвержує думку про те, що ця ділянка є первинним центром мов­лення.

У процесі філогенезу виникли центри мовлення, які забезпечують здатність сучасної людини до читання і письма.

Центр відтворення пись­мового мовлення (центр письма) розташований у задній частині се­редньої лобової звивини, а центр сприйняття письмового мовлення (центр читання) - у кутовій звивині тім'яної частки (допереду від кірко­вого відділу зорового аналізатора).

Істотну роль у вербальних функціях мозку відіграє тім'яна асоціативна зона кори. Однією з форм афазії (розладу мовлення) є амнезія (тім'яна афазія), яка характеризується забуванням окремих слів.

Афазія може ви­никнути внаслідок атеросклерозу судин у тім'яних відділах кори. У тако­му разі вона проявляється поступово і мало помітна для самої людини. За умови гострого розвитку, наприклад, унаслідок інсульту, афазія може бу­ти повною.

Усі названі відділи центру мовлення у більшості людей розташовані в лівій півкулі. Розташування центру мовлення у лівій півкулі спос­терігається у 95% людей із домінуванням правої руки і у 70% людей із домінуванням лівої руки. На відміну від цього, у 15% останніх центр мов­лення міститься у правій півкулі. В інших "праворуких" і "ліворуких" контролюється обома півкулями мозку. "Ліво"- і "праворукість" є спадко­во зумовленими ознаками.

Локалізація центрів мовлення у лівій половині мозку свідчить про те, що виникнення його пов'язано з трудовою діяльністю людини: більш відповідальна (уміла) права рука іннервується саме з лівої півкулі. У зв'язку з цим переучування у дитинстві тих, у кого вроджений центр мов­лення розташований праворуч, виконувати основну роботу правою рукою може призвести до одночасного переміщення у ліву півкулю центру мов­лення (цілком або частково). Однак за такої умови суттєво порушується функція мовлення мозку, що призводить до збідніння мови, а нерідко і до розвитку заїкуватості. Під час дослідження більше ніж у половини таких людей виявлено білатеральне представництво центрів мовлення. Однак домінування лівої півкулі не слід розуміти як абсолютне. Права півкуля відіграє провідну роль в емоційному забарвленні мови. У разі її ушкоджен­ня мова хворого стає емоційно бідною.

Про значення правої півкулі та про її роль у формуванні процесів, пов'язаних з мовленням, свідчать наслідки ушкодження цього відділу моз­ку. За низки патологічних станів виявлено гальмівний вплив правої півкулі на центри мовлення лівої. Процес, який розвивається у правій півкулі, іноді може призвести до утруднення або втрати мови. У хворих кататоніків, які не розмовляли багато років, видалення частини кори правої півкулі, си­метричної до ділянки Брока, може відновити функцію мовлення.

Представлена па мал. 215 схема ілюст­рує принципи функціонування центрів мови: - чутливий (сенсорний) центр (центр Верніке — А) отримує слухову інформа­цію (усну мову) через вухо, слуховий нерв (я¹) провідні шляхи (а²),

- підкіркові структури та кірковий слуховий центр у корі скроневої частки (а) великого мозку. Цей самий центр А сприймає і аналізує письмову мову: сигнали від ока через відповідні шляхи о¹, о² надходять до зорового центру, розміщеного в корі потиличної ділянки, звідти - до асоціатив­ного зорового центру О в кутовій звивині, де здійснюється аналіз літер, слів, знаків та їх розпізнавання. Далі інформація надхо­дить до центру Верніке А, в якому відбу­вається осмислення слів і речень. Створені на основі усної й письмової мов поняття формуються і зберігаються у вищих чут­ливих центрах лобових часток великого мозку (Е). Там само формуються усні й письмові відповіді, які реалізуються че­рез руховий центр Брока (Р). Від нього збудження через руховий проекційний центр р та ефекториі капали р\ р² надхо­дить до м'язів мовного апарату (губи, язик, гортань тощо), а через інший руховий центр кори (центр писання Н), відповідні рухові нейрони спинного мозку і низхідні шляхи Н\ к², /г³ — до м'язів руки.