Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1. Гальмування умовно-рефлекторної діяльності, види, механізм формування, біологічна роль.

2. Роль кори головного мозку для функціонування ВНД. Функціональна асиметрія кори великих півкуль.

3. Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість, її значення.

4. Поняття про першу та другу сигнальні системи. Фізіологічні основи формування мови. Мовні центри. Фонація та артикуляція.

5. Типи вищої нервової діяльності, класифікація, фізіологічні основи, методи дослідження. Типи нервової системи людини. Поняття про силу, зрівноваженість та рухомість основних нервових процесів (збудження та гальмування).

Відповідність чи невідповідність умов­ного рефлексу реальній життєвій ситуа­ції залежить від складних взаємозв'язків між процесами збудження і гальмування у головному мозку.

Взаємодія гальмування і збудження в корі великого мозку

У виробленні, як і здійсненні будь-якого умовного рефлексу, беруть участь і збу­дження, і гальмування.

Ці процеси постій­но відбуваються в корі великого мозку, взаємодіють між собою, підтримуючи вищу нервову діяльність.

Процеси збуджен­ня і гальмування дуже динамічні і здатні поширюватися від місця свого виникнення на інші структури мозку.

Поширення нер­вових процесів у мозковій тканині нази­вають іррадіацією, а наступне зосереджен­ня у початковому пункті — концентра­цією.

Що інтенсивніший нервовий процес, то далі він поширюється і тим більшим є його вилив на суміжні ділянки мозку.

Яви­ща іррадіації і концентрації нервових про­цесів спостерігаються у процесі вироблен­ня умовних рефлексів:

• стадія генераліза­ції зумовлена іррадіацією,

• а стадія спе­ціалізації — концентрацією процесу збу­дження.

Поширення збудження виникає внаслідок просторового поширення нерво­вих імпульсів у вигляді потенціалів дії. Поширення збудження в корі головного мозку з наступною його концентрацією в попередній ділянці називається динамічною ірраді­ацією. Дія в цей момент безумовного подразника супроводжується стійкими змінами в збуджених нейронах з утворенням тимчасового зв'язку з даною безумовною реакцією. Ці стійкі зміни називаються статичною іррадіацією. Усі ці кіркові процеси визначають явища генералізації та спеціалізації умовних рефлексів.

Гальмування поширюється в мозку до­сить повільно, хвилеподібно, охоплюючи значні кіркові й підкіркові ділянки.

Ірраді­ація гальмування є особливою формою діяльності нейронних популяцій, у яких по­чергово виникають процеси збудження і гальмування (з переважанням останнього).

Індукція— це зміна одного процесу на протилежний: збудження на гальмування чи навпаки.

Індукція може бути:

• одно­часною і послідовною,

• позитивною і не­гативною (мал. 212).

Прикладом одночас­ної негативної індукції є гальмування по­точної діяльності під впливом сторонніх подразників, які викликають зовнішнє безумовне гальмування.

Явище послідов­ної позитивної індукції чітко виявляється посиленням умовнорефлекторної реакції через певний час після гальмівного по­дразнення.

Індукція позитивна тоді, коли збудження виникає навколо осередку гальмування (одно­часна) або на його місці після його згасання (послідовна).

Негативна індукція - це виникнення гальмування навколо осередку збудження або на його місці після його припинення.

Механізми внутрішнього гальмування можуть бути обумовлені зменшенням викиду медіатора без активного гальмування самого нейрона, зниженням збудливості кіркових нейронів.

За І. П. Павловим, кора великих півкуль являє собою постійно змінювану "мозаїку" загальмованих і збуджених ділянок та всіляких переходів між ними.

Вважають, що гальмування виникає внаслідок зіткнення двох зустрічних збуджень, що не дозволяє їм виконати їхнє безпосереднє завдання.