
- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •1) Клітина як одиниця фізіологічних процесів.
- •Клітинні мембрани
- •Будова клітинних мембран.
- •Типи рухливості окремих елементів мембрани:
- •Вторинні месенджери (посередники)
- •Глікокалікс
- •Цитоплазма
- •2) Подразливість і збудливість.
- •Екзоцитоз
- •Пасивне транспортування іонів
- •Пасивне транспортування води.
- •Первинно - активним транспортом.
- •Розглянемо більш детально ці два види транспорту. Вторинно-активне транспортування.
- •Первинно-активне транспортування.
- •3) Ворота( можуть бути активаційними і іантиваційними)
- •Селективний фільтр,
- •Хеморецептор,
- •Ворота.
- •Класифікація каналів.
- •IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:
- •V. За розміром селективної ділянки:
- •Vі. В залежності від виду контролю за каналом:
- •Розглянемо більш детально останню класифікацію . Потенціалозалежні канали.
- •Характеристика натрієвих, калієвих та кальцієвих каналів.
- •Калієві канали
- •Потенціалонезалежні (хемочутливі) канали.
- •Канали витоку
- •5) Мембранні потенціали спокою та збудження.
- •Мембранний потенціал спокою.
- •Іонні механізми походження мп.
- •Вплив підпорогового подразнення на тканину
- •Слідові потенціали
- •Значення параметрів подразника для виникнення потенціалу дії
- •Значення сили подразнення.
- •Значення тривалості подразнення.
- •Значення швидкості наростання сили подразника.
- •6) Рефрактерність.
- •7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера. Закони подразнення
- •2. Закон сили подразнення:
- •3. Закон "все або нічого".
- •4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).
- •5. Закон градієнта подразнення.
- •8)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
- •Будова мієлінізованого волокна
- •1. Стадія алергічної реакції, при якій виникає перший контакт з алергеномі розвивається сенсибілізація організму, називається:
- •2. Стадія алергічної реакції, при якій відбувається синтез медіаторів алергічних реакцій, називається:
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
1) клітина як одиниця фізіологічних процесів.
2) Подразливість і збудливість.
3)Клітинні мембрани та їх функції.
4)Транспорт йонів через мембрани.
5) Мембранні потенціали спокою та збудження.
6) Рефрактерність.
7)Закон Пфлюгера.
8)Проходження імпульсу по нервовим волокнам
1) Клітина як одиниця фізіологічних процесів.
(Клітина як одиниця фізіологічних процесів. Сучасне уявлення про будову й функції клітинних мембран, їхні види. Рецептори мембран, функції).
Основною структурною і функціональною одиницею живих організмів є клітина (рис. 1). Це упорядкована система різних структур, якій притаманні основні властивості живого організму:
здатність розмножуватися,
видозмінюватися у процесі розвитку,
накопичувати і використовувати енергію,
реагувати на подразнення,
відновлювати свою цілісність,
адаптуватися до змін зовнішнього середовища.
Клітина – це обмежена активною мембраною структурно впорядкована система біополімерів, які утворюють ядро і цитоплазму, беруть участь у єдиній сукупності процесів метаболізму і забезпечують підтримання і відтворення системи в цілому.
Клітини складаються з трьох основних частин :
- клітинної оболонки ( плазмолеми),
- цитоплазми,
- ядра.
Детально вивчати будову клітини ви будете на предметі « Анатомія людини». На фізіології ми ознайомимся з основними моментами будови і детально зупинимся на функціях складових клітини.
Клітинні мембрани
Мембрани клітин - це еластичні утвори товщиною 7-10 нм, що складаються переважно з ліпідів та білків.
Мембрани оточують клітину, відокремлюючи її вміст від навколишнього середовища (зовнішня мембрана), і розділяють клітину на окремі структури - органоїди (ендомембрани мітохондрій, ядра, лізосом тощо).
Мембрани в клітинах виконують такі функції:
Забезпечують відповідну структуру самої клітини та її органоїдів.
Створюють перешкоду на шляху речовин, які прагнуть надійти до або вийти з відповідної структури.
Регулюють активність процесів, що перебігають у кожному структурному утворі, передаючи зовнішні сигнали.
Підтримують градієнти концентрації багатьох сполук між внутрішнім вмістом структури і навколишнім середовищем.
Визначають імунну специфічність клітини.
Крім того:
а) Регулюють вибіркове проникнення у клітину речовин, необхідних для її функціонування;
б) Регулюють виведення із клітин продуктів метаболізму та синтезу (у спеціалізмованих клітинах);
в) відповідають за розвиток і підтримання трансмембранної різниці електричного потенціалу;
г) здійснення міжклітинних контактів;
д) надходження до клітини біологічно активних сполук для регуляції її
функцій.
Тобто, клітинна оболонка забезпечує виконання наступних функцій: розмежувальну, бар'єрну, захисну, транспортну, рецепторну.
Рис. 2. Мозаїчна модель клітинної мембрани
Будова клітинних мембран.
Мембранна має складну будову і складається з жирів і білків. Причому ліпіди розташовані в 2 шари всередині, а білкі з внутрішнього і зовнішнього боків.
Рис. 2.1. Будова клітинної мембрани:
А - білково-ліпідні компоненти мембрани: 1 - ліпідний бішар, 2 - інтегральний білок (що утворює іонний канал), 3 - периферичний білок, 4 - глікопротеїди з полісахаридами (глікокалікс), 5 - напівінтегральний білок;
Б - специфічні мембранні білки
Ліпідні компоненти мембран. Основою усіх клітинних мембран є ліпіди, вони становлять близько 45% від маси мембран..
40-90 % усіх ліпідів складають фосфоліпіди і незначну частину - гліколіпіди.
Гідрофобні частини (або гідрофобні хвости) молекул обернені одна до одної і представлені жирними кислотами або холестерином.
Гідрофільні частини ( гідрофільні головки) дивляться назовні і всередину клітини і представлені гліцерином, залишком фосфорної кислоти, аміноспирту та жирними кислотами.
Тому через мембрани можуть проникати жиророзчинні речовини, а водорозчинні речовини і гідрофільні іони не в змозі перебороти гідрофобну область; вони попадають усередину клітини по спеціальних каналах проникності білкової природи.
Ліпіди невипадково стали основою усіх клітинних мембран. У водному середовищі вони здатні до самоорганізації: кожна молекула, зв'язуючись з іншими, утворює тонку плівку, а під час струшування - суспензію "візикул".
Ліпідні шари мембрани зумовлюють її властивості: рухомість і цілісність (міцність). Подвійний шар фосфоліпідів є рідкою структурою, у якій молекули, що його утворюють, здатні здійснювати три види рухів:
а) сегментарну рухомість ("фліп-флоп"), у результаті якої головки молекули з'являються на місці хвостів, і навпаки,
б) обертальні рухи і
в) латеральну дифузію (переміщення молекул уздовж мембрани).