7)Закони подразнення. Закон Пфлюгера. Закони подразнення

1 Закон Пфлюгера. Полярний закон подразнення

Збудження під дією постійного струму завжди виникає в місці виходу струму з клітини тобто, під катодом.

При подразненні нерва чи м'яза надпороговим постійним струмом збуджен­ня виникає в момент замкнення струму під катодом, а в момент розімкнення — під анодом (мал. 120, а, б). Така залежність дістала назву закону Пфлюгера. Проте пізніше з'ясувалося, що насправді збу­дження завжди виникає під катодом, а ви­никнення його під анодом — це артефакт. Така за­кономірність пояснюється електротопічним підвищенням збудливості під катодом.

2. Закон сили подразнення:

Чим інтенсивніше подразнення, тим більша (до певної межі) реакція тканини. Подразник повинен мати певну порогову силу —мінімальну силу подразнення, яка викликає мінімальну реакцію збудливої тканини. Тому можна сказати, що збудливість тканини тим вища, чим нижчий її поріг подразнення.

Подразнення, сила яких нижча за поріг подразнення, називають допороговими. Такі подразнення не викликають специфічного процесу збудження, а лише деякі локальні реакції. Зі збільшенням сили под­разнення реакція тканини зростає до певної межі. Сила подразнення, яка викликає найбільшу реакцію тканини, називається максимальною. Розрізняють також велику кількість субмаксимальних подразнень

3. Закон "все або нічого".

Якщо подразник недостатньої сили( підпороговий), то він не викличе

„ нічого”, пороговий подразник викличе повну хвилю ПД ( „ все”).

4. Закон тривалості подразнення (закон гіперболи).

Чим триваліше подразнення, тим меншої сили воно має бути, щоб викликати порогове збудження, і нав­паки, при збільшенні сили подразнення порогове значення його тривалості знижу­ється.

Співвідношення між силою і трива­лістю подразнення має вигляд гіперболи, яку називають кривоюЛапіка .

де реобаза — мінімальна (норогова) си­ла подразнення, яка, діючи протягом мі­німального (корисного) часу, викликає порогову реакцію тканини.

Значення корисного часу різне для різ­них тканин і є показником їх функціональ­ної лабільності. Проте практично найчас­тіше використовують значення хронак­сії — час дії (норогова тривалість) по­дразника, сила якого дорівнює двом реоба­зам. Хронаксиметрію застосовують у ме­дицині для визначення функціонального стану нервово-м'язового апарату.

5. Закон градієнта подразнення.

Чим швидше збільшується сила подраз­нення, тим інтенсивніша (до певної межі) реакція тканини.

За повільного наростан­ня сили подразнення його поріг також зро­стає і збудження виникає при значно більших рівнях подразнення. Причиною цього явища є процеси адаптації тканини, які розвиваються з певною швидкістю, що може перевищувати швидкість повільного наростання сили подразнення, і тоді збу­дження не виникає аж до досягнення руй­нівної дії подразника.

Криві акомодації нервового волокна.

По осі абсцис відкладено тривалість зростання сили струму; по осі ординат — величини порогів у міліам­перах. Нахил тонких ліній до осі абсцис відповідає зростанню сили подразнень. При повільному зростанні струму падає збудливість, зростає поріг сили.