IV. За швидкістю відкривання чи закривання ворота:

1) швидкі

2) повільними.

Так, активаційні ворота натрієвих каналів є швидкими, тобто відкриваються відразу під час дії подразника. Інакти­ваційні ворота натрієвих каналів і ворота калієвих каналів - повільні, тоб­то відкриваються і закриваються повільніше.

V. За розміром селективної ділянки:

1) селек­тивних,

2) неселективних.

Селективні про­пускають лише якийсь певний йон: №⁺, К⁺ або Са²⁺, а неселективні — кілька різних йонів.

Vі. В залежності від виду контролю за каналом:

1) потенціалозалежні,

2. потенціалонезалежні (хемочутливі) і

3. канали витоку.

Потенціалозалежні канали контролюються рівнем МПС. Потенціалонезалежні (хемочутливі) канали контролюються тільки хеморецепторами. Канали витоку також потенціалоне­залежні, але не контролюються хемо­рецепторами, мають значення в потенціалі спокою.

Розглянемо більш детально останню класифікацію . Потенціалозалежні канали.

Потенціалозалежними є натрієві, калієві і кальцієві канали. Вони забезпечують первинно-активний транспорт іонів

Про­відність цих каналів контролюється рівнем МПС, тобто ці канали відкриваються (ак­тивуються) і закриваються (інактивуються) у відповідь на зміни МПС. Потенціа­лозалежні канали функціонують в електрозбудливих мембранах і беруть участь у генерації ПД. Електрична збудливість повязана з існуванням у таких каналах особливого молекулярного пристрою —воріт, відкривання і закривання яких визначається електричним полем мембрани.

Ворота можуть перебувати тільки у двох положеннях:

2. повністю відчинених

3. чи повністю зачиненими,

тому провідність поодинокого йонного каналу є сталою.

Відкриття, закриття та інактивація воріт залежать від мем­бранного потенціалу.

Вузька частина каналу, що є селективним фільтром, дуже коротка і має одиничний негативний заряд. Цей заряд притягує катіони, відштовхує аніони, забез­печуючи вибіркову проникність для Na⁺ і подібних до нього катіонів.

Активаційні та інактиваційні ворота роз­міщені біля внутрішнього кінця натрієвого каналу, причому інактиваційні ворота спря­мовані в бік цитоплазми (мал. 114).

У стані спокою активаційні ворота закриті, а інакти­ваційні відкриті. Під час деполяризації мем­брани спочатку відкриті обидва типи воріт, тобто канал пропускаєNa⁺. Потім інакти­ваційні ворота повільно закриваються — канал інактивується. Лише після закінчення деполяризації поступово відкриваються інак­тиваційні ворота, а активаційні закриваються і канал повертається до початкового стану.

Деякі речовини специфічно змінюють процеси активації та інактивації натрієвих каналів. Так, батрахотоксин спричинює стійку деполяризацію клітинної мембрани, підвищуючи проникненість натрію Він повністю усуває про­цес натрієвої інактивації так, що натрієві канали стають постійно відкритими. Тетродотоксин дуже швидко і різко пригні­чує ранній йонний струм крізь мембрану, але тільки тоді, коли вій діє іззовні, тобто на чутливі до тетродотоксипу рецепторні структури натрієвих каналів, розміщені на зовнішній поверхні мембрани.

Через відкриті канали йони рухаються за концентраційним і електрохімічним градієнтами. Ці потоки йонів зумовлюють зміну МПС, що в свою чергу, змінює середню кількість відкритих каналів і відповідно рівень йонних струмів.

Для дослідження функції йонних каналів застосовують різні методи. Один із них -це метод фіксації напруги на мембрані, за допомогою якого на мембрані штучно підтримується будь-який потрібний потенціал.