Система згортання крові

Згортання (коагуляція) крові є проявом захисної реакції організму — гемостазу, спрямованої на збереження об'єму цир­кулюючих рідин тіла: крові, лімфи чи ге­молімфи, зокрема на запобігання крово­втратам.

Згортання крові у людини є складним процесом, в основі якого лежать ферментативні ре­акції. Згідно з поширеною каскадною кон­цепцією більшість факторів згортання крові перебувають у стані неактивних про­ферментів і послідовно під впливом своїх попередників перетворюються на активні ферменти: профермент А, перетворившись на фермент А, діє на профермент Б, пере­творюючи його на фермент Б, а той, у свою чергу, активує профермент В і т. д.

У про­цесі багатоступінчастих перетворень, у яких бере участь близько двох десятків речо­вин — факторів згортання крові, утворю­ється згусток фібрину. Цей згусток вини­кає в місці ушкодження судини, закриваючи отвір, через який витікає кров.

Розрізняють два механізми гемоста­зу:

• судинно-тромбоцитарний (первинний) і

• коагуляційний (вторинний).

Ці меха­нізми вмикаються за різних умов, у різних ділянках судинної системи і здійснюють­ся за участю різних факторів згортання крові.

Судинно-тромбоцитарний (первинний) гемостаз

відбувається після незначних травм, ушкоджень дрібних кровоносних судин з низьким тиском крові.

При цьо­му руйнуються не тільки тканини, а й тром­боцити, з яких у кров виходять серотонін (тромбоцитарний фактор 10), а також адре­налін і норадреналін, які звужують суди­ни, зумовлюючи короткочасне зменшення чи навіть зупинення кровотоку в ушко­дженій судині.

Одночасно відбувається ад­гезія й агрегація тромбоцитів і утворення тромбоцитної пробки, що закриває ушко­джену мікросудину.

Ці процеси активу­ються тромбоцитарними факторами Р5, Р6 та РН. Фактор Р6 — тромбостенін — за рахунок енергії АТФ, який виходить зі зруйнованих тромбоцитів, спричинює ско­рочення ниток фібрину і в такий спо­сіб здійснює ретракцію згустку — ущіль­нює тромбоцитиий тромб. У ході агре­гації та руйнування тромбоцитів відбува­ється також вивільнення РЗ —тромбо-цитарного тромбопластину, що є одним із факторів запуску коагуляційиого гемо­стазу.

Коагуляційний (вторинний) гемостаз

відбувається в більших артеріях, де висо­кий тиск не дає змоги закріпитися тромбоцитарним тромбам.

Тут утворюється міцніший фібриновий тромб.

Коагуляцій­ний гемостаз поділяють на три фази, кож­на з яких складається з послідовних фер­ментативних реакцій, здійснюваних факто­рами згортання крові. Переважна більшість цих факторів синте­зується в печінці.

Послідовність реакцій коагуляційного гемостазу див. мал. 14. Каскад фермен­тативних процесів починається руйнуванням клі­тин крові та стінки судин.

Перша фаза коагуляційиого згортан­ня крові є найскладнішою. У ній беруть участь вісім факторів коагуляційиого гемостазу і кілька — судинно-тромбоцитарного.

Ця фаза завершується утворенням фактора III — активного ферментативно­го комплексу – протромбінокінази , який ініціює другу фазу згор­тання крові. Він має кілька назв, що змі­нювали одна одну в хронологічному по­рядку: тромбокіназа, тромбопластин, протромбіназа і, нарешті, остання назва — активатор протромбіну.

Розрізняють внутрішню, або кров'яну, і зовнішню, або тканинну, системи його утворення і відпо­відно тканинний та кров'яний активатори протромбіну.

Внутріння кров`яна протромбінокіназа утворюється при пошкодженні тромбоцитів і еритроцитів.

При цьому фак­тор XII (контактчутлива протеаза, фак­тор Хагемана), активуючись травмова­ними клітинами крові та колагеном стінки судин, активує фактор XI — плазмовий попередник тромбопластину.

Останній за наявності Са²⁺ перетворює фактор IX (фактор Крістмаса) на активну протеазу, яка, діючи на неактивний фактор X (фак­тор Стюарта — Прауера), перетворює його на один із компонентів фактора III — активатора протромбіну.

В активації фак­тора X, крім того, беруть участь фактор VIII — антигемофільний глобулін А (його відсутність призводить до класичної ге­мофілії — спадкового захворювання незгортання крові), а також тромбоцитарний РЗ (тромбоцитарний тромбопластин) та Са²⁺. Для утворення фактора III потрібен також фактор V — проакцелерин, який утворюється з неактивного попередника під виливом фактора II — протромбіну.

Зовнішня система гемостазу акти­вується комплексом фосфоліпідів клітин­них мембран та ліпопротеїдів, що виділи­лись із ушкоджених тканин — тканинним тромбопластином.

Цей комплекс активує фактор VII (проконвертин), який за наяв­ності Са²⁺ перетворює фактор X на його активну форму Х_А і далі, за внутрішньою системою.

Хоча зовнішня і внутрішня си­стеми гемостазу активуються практично одночасно, проте перша діє швидше і зу­мовлює утворення активатора протром-біну за кілька секунд, тоді як для акти­вації внутрішньої системи потрібні хви­лини.

Таким чином, перша фаза коагуляційио­го гемостазу завершується утворенням фактора ІІІ_А — активатора протромбіну, який є комплексом, що складається з фактора X — активної протеази, фактора V — прискорювача дії фактора X, а та­кож ліпопротеїдів та фосфоліпідів тканин і клітин крові, що також полегшують дію фактора X.

Друга фаза згортання крові полягає в тому, що фактор III, діючи на фактор II, протромбіну перетворює його на активний протеолітичний фермент тромбін (Р Т_А), тобто переходом неактивного протромбіну в активний тромбін під впливом кров`яної і тканинної протромбінокінази за участю факторів згортання та йонів Са.

Тромбін ініціює третю фазу — утворення ниток фібрину з розчиненого в плазмі крові білка фібриногену (РІ) під впливом тромбіну та присутності йонів Са.

Подальша полімеризація ниток фібрину і утворення нерозчинного згустка — тромбу здійснюється під впливом фактора XIII — фібринстабілізувального пептиду, який та­кож активується тромбіном. Проте функ­ція тромбіну цим не обмежується.

Утворен­ня фібринового згустка відбуваються за обов'язкової участі Са²⁺. Після вилучення Са²⁺ кров втрачає свою здатність до згор­тання. Тому процес декальцинування крові широко використовують для її консерву­вання і збереження у рідкому стані. Важ­ливо, що цей процес оборотний: додавання Са²⁺ до консервованої крові повертає їй здатність до згортання.

Ми розглянули механізм згортання крові до утворення тромбу. Виділяють ще дві фази, які логічно завершують процес ге­мостазу і відновлюють кровопостачання ушкодженої тканини.

Це четверта фа­за — ретракції згустку під час якої нит­ки фібрину під впливом тромбоцитарного Р6 тромбостеніну скорочуються, що ро­бить тромб щільнішим і меншим. При цьо­му краї рани за рахунок скорочення при­кріплених до них ниток фібрину зближу­ються, що полегшує її загоєння. Р6 виділя­ється тромбоцитами під час їх руйнування. Тромб складається не тільки з ниток фіб­рину, а й з клітин крові, що містяться у плетиві ниток, а також певного об'єму си­роватки крові. Під час ретракції сироватка крові вичавлюється з тромбу, тромбоцити руйнуються, а виділюваний при цьому Р6 сприяє ще більшому ущільненню тромбу.

Під час останньої, п'ятої фази - фібринолізу відбувається розчинення тром­бу і відновлення кровотоку (якщо тромб перекривав просвіт судини). Цей процес здійснюється завдяки утворенню в крові активного протеолітичного ферменту плаз­міну (фібринолізину), подібного до трип­сину. Він відщеплює від нерозчинного полі­меру пептиди, які далі розщеплюються до амінокислот пептидазами крові. Плазмін утворюється зі свого попередника плазміногену під виливом різних активаторів (кінінів, калікреїну); деякі з них, крім того, беруть участь у здійсненні початкових стадій внутрішньої системи гемостазу.