Регуляція утворення формених елементів крові.

Поповнення втрачених під час природного процесу руйнування формених елементів або активізація кровотворення відбуваються під впливом специфічних ме­ханізмів регуляції.

Їх підґрунтям є гуморальні фактори, що контролюють та спрямовують проліферацію і диференціювання кровотворних еле­ментів, які знаходяться у кістковому мозку.

На даний час виділені й достатньо добре вивчені багато специфічних стимуляторів кровотворення, які названі поетинами, або колонієстимулю-вальними факторами (КСФ). Розвиток кожного паростка кровотворення відбувається під впливом специфічного фактора:

- еритропоетини (ЕП) сприяють утворенню еритроцитів,

- лейкопоетини стимулюють утворення лейкоцитів і т.д..

Місцем утворення більшості із КСФ є різноманітні макрофаги і моноцити.

У результаті взаємодії різних КСФ із клітинами кісткового мозку ос­танні починають дозрівати і виходити в кровоток. Так, наприклад, забезпе­чується поява комплексу клітин білої крові, що беруть участь в імунній відповіді.

Регуляція еритропоезу. Основним стимулятором еритропоезу є еритропоетин, що утворюється у нирках клітинами юкстагломерулярного апарату. Неве­лика кількість його синтезується у печінці. Потім він надходить у кров, якою розноситься до місця свого впливу - кісткового мозку. За умови нор­ми ЕП синтезується у невеликій кількості. Різноманітні анемії, стани, що призводять до нестачі кисню у всьому організмі або тільки в нирках, різко активують утворення ЕП.

Регуляція утворення лімфоцитів і макрофагів здійснюється за допо­могою тимозинів. Це пептиди, що виділені із тимуса. Синтезуються вони елементами тимуса. Під їхнім впливом посилюються різні стадії імунної активності даних клітин. Також із тимуса виділяється така біологічно активна сполука, як тимопоетин. Цю назву він отримав за здатність посилювати диференціювання протимоцитів у тимоцити (Т-лімфоцити).

Крім специфічних гормонів на проліферацію і диференціювання кро-вотвірних клітин кісткового мозку впливають гормони гіпофіза, щито­подібної залози, надниркових та статевих залоз.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :

1 – кров людини має антигенні властивості, що утруднює її переливання від однієї людини іншій,

2 –кожна людина має індивідуальні антигенні властивості крові, які визначаються її груповою і резусною належністю,,

3 – для визначення групової і резусної належності існують спеціальні методи визначення,

4 – знання методик визначення груп крові необхідне кожному медичному працівнику для проведення гемо трансфузій і попередження ускладнень цієї маніпуляції а також для розуміння проблем трансплантації органів.

А тепер для того , щоб з`ясувати , наскільки добре ви засвоїли матеріал лекції проведемо невелике тестування .

А. Тести для самоконтролю:

Із запропонованих відповідей виберіть правильну .

1. Пацієнту необхідна гемотрансфузія. Яку пробу з обов'язкових ви

виконаєте останньою:

А. Біологічну пробу

В. На групову сумісність

С. Визначення резус-належності крові донора

Д. Визначення групи крові донора в системі АВО

Е. Визначення групи крові реципієнта в системі АВО.