Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1. Основні закони гемодинаміки.

2. Механізм формування судинного тонусу.

3. Загальний периферійний опір судин.

4. Лінійна та об’ємна швидкості руху крові. Час повного круговороту крові.

5. Кров’яний тиск: артеріальний (систолічний, діастолічний, пульсовий, середній), капілярний, венозний; фактори, що його визначають. Фізіологічні основи вимірювання кров’яного тиску.

6. Артеріальний пульс, його основні параметри.

1. Основні закони гемодинаміки.

Для розуміння законів гемодинаміки слід пригадати основні закономірності руху крові по судинах. До особливостей кровотоку слід віднести чинник однобічного ру­ху крові, який зумовлений різницею тисків (градієнтом тисків) на почат­ку і на кінці судинної системи, і його сталість, що пов'язана з еластичністю судин.

Майже у всіх відділах судинної системи кровоток має ламінарний ха­рактер - кров рухається окремими шарами паралельно до осі судини. Водночас із ламінарним для судинної системи характерний і турбулентний рух крові - рух із завихреннями, який виникає у місцях розгалуження та звуження артерій, у ділянках згинів судин.

Судини організму - це його транспортні шляхи. Розгалужуючись і утворюючи сплетіння, вони утворюють складну мережу трубок. Як­би судини являли собою жорсткі трубки, заповнені водою, то для та­кої системи були б повністю справедливі усі закони гідродинаміки.

Для гемодинаміки в цілому справедливі всі закони гідродинаміки з деякими особливостями. Так, в гемодинаміці опір окремих судин і цілих судинних зон може значно змінюватись, тому що в організмі жорсткі трубки замінені судинами еластичного, м'язового або м'язо­во-еластичного типу, які значно змінюють діаметр залежно від їхнь­ого наповнення, дії факторів нервової та гуморальної регуляції.

Більш цікавою особливістю системи кровообігу є те, що у судинах діаметром 200 мкм і менше, тобто в капілярах організму людини, при найменшій швидкості кровотоку спостерігається і найменша в'язкість крові. Це обумовлено тим, що формові елементи, в тому числі й ери­троцити як частинки з найбільшою густиною на одиницю об'єму й таким самим зарядом, як у стінки судин, вистроюються в центрі суди­ни, де найбільша швидкість течії, та рухаються змійкою.

Краєва зона судини залишається без клітин і заповнюється плазмою. Плазма утво­рює шар, відносно якого ковзають клітини крові (ламінарна течія). Це зменшує сили тертя, і цей феномен протидіє феномену зростання в'язкості крові з уповільненням її швидкості. Це явище має назву динамічного гематокриту.

На швидкість течії крові в судинах впливає не тільки градієнт тиску, а й тонус судин та її кількість на вдихові й видиху.

Судини утворюють складну систему з різними ділянками, що ма­ють різне функціональне значення ( дивись попередню лекцію «класифікація судин»)

Тиск визначається силою, з якою кров тисне на стінку судини, поділеною на її площу.

Трансмуральний тиск - різниця між тиском, який діє на судину зсереди­ни, і тиском, який діє з боку навколишніх тканин.

Гемодинаміка вивчає закономірності руху крові у кровоносних судинах. Вона грунтується на законах гідродинаміки, за якими

тиск крові в судині дорівнює відношенню сили, з якою кров діє на його стінки, до одиниці їх площі:

P = F/S

ОБ`ЄМ крові у кровонос­них судинах прямо пропорційна різ­ниці тиску (Р₁ – Р₂) на кінцях судини і обер­нено пропорційна судинному опору R:

На підставі прямих вимірівань швидкості руху рідини у трубках різного діаметра встановлено, що опір залежить від радіуса (г) і довжини (l) трубки та в'язкості ріди­ни( п):

Закон Хагена—Пуазейля R = 8 . l . п/ п . r⁴ . Звідки

Закон описує рівномірний рух елемен­тарних частинок рідини шарами (ламінар­ний потік) з певною невеликою швидкі­стю.

Аналізуючи отриману формулу, можна зробити висновки, що опір крові в судині

1. зростає при збільшенні радіусу судині і її довжини,

2. тісно пов`язаний з об`ємом крові, що протікає через судину.

Застосування цього закону для роз­рахунків у гемодинаміці обмежене, зокре­ма тим, що кров є неньютонівською ріди­ною, вона часто рухається турбулентним потоком і зі змінною швидкістю, стінки судин еластичні, змінного діаметра тощо. Для врахування всіх цих моментів уво­дять поправкові коефіцієнти, додаткові члени рівняння, що значно його усклад­нює. Проте при першому наближенні для розуміння принципів гемодинаміки ціл­ком достатньо рівняння Хагена — Пуа­зейля.

Об`єм крові, що протікає через кожен з відділів за 1 хвилину дорівнює ХОК.

Швидкість кровотоку зменшується від аорти до капілярів, а потім поступово зростає