3. Метаболічна:

а) метаболізм білків;

б) метаболізм жирів;

в) мета­болізм вуглеводів;

г) метаболізм нуклеїнових кислот та інших органічних сполук.

Метаболічна функція нирок. Низькомолекулярні білки і пептиди, що фільтруються через нирковий фільтр, в епітелії проксимальних канальців розщеплюються до амінокислот, які через проміжну рідину всмоктуються у кровоносні капіляри. Амінокислоти, що надходять у кров, сприяють підтримуванню в організмі амінокислотного фонду, який може порушува­тися за умови ураження нирок.

У нирковій тканині існує активна система глюконеогенезу. За тривало­го голодування нирки можуть виділяти в кров до половини загальної кіль­кості глюкози.

У ліпідному обміні значення нирок полягає у тому, що вільні жирні кислоти в них включаються до складу тригліцерину і фосфоліпідів та у вигляді цих сполук надходять у кров. Синтезується у нирці й один з ком­понентів плазматичних мембран - фосфатидилінозит.

3. Інкреторна:

секреція біологічно активних речовин і ферментів (брадикініни, простагландини, урокінази, вітамін Д₃ , еритропоетин тощо)

Інкреторні функції нирок не обмежують­ся утворенням реніну. У них утворюються простагландини, які можуть надходити в загальний кровотік і здійснювати свій дистантний ефект.

Крім того, клітини нирок забирають із плазми крові прогормон - вітамін Д₃, який утворюється у печінці, і перетворюють його в біологічно актив­ний гормон. Цей гормон регулює реабсорбцію Са²⁺ у нирках, сприяє вивільненню його з кісток, усмоктуванню у кишці.

У нирках утворюється ензим урокіназа, який бере участь у фібринолізі (розчиненні згустку крові).

Юкстагломерулярний апарат нирок є основ­ним місцем утворення еритропоетину - стимулятора утворення еритро­цитів у кістковому мозку.

5. Захисна.

Крім того, нирки виводять продукти обміну гемоглобіну (білірубін), гормонів синтезують глюкозу з амінокислот та інших попередників.

3. Основні процеси сечоутворення: фільтрація, реабсорбція, секреція в канальцях, механізм. Секреторні процеси в канальцях. Регуляція сечоутворення.

Сеча утворюється шляхом фільтрування плазми крові в нефронах - ос­новних структурно-функціональних одиницях нирки.

Механізм утворенння сечі являє собою процес, який складається з трьох послідовних етапів:

1 - клубочкової фільтрації,

2 – канальцево їре­абсорбції;

3 - канальцевої секреції.

Клубочкова фільтрація –

це перехід рідини з просвіту капілярів клу­бочка через гломерулярний фільтр у порожнину капсули.

Гломерулярний фільтр складається з трьох шарів:

1. одного ряду вікончастих ендотеліоцитів стінки клубочкового капі­ляра з численними порами,

2. базальної мем­брани,

3. ряду своєрідних клітин внутріш­ньої стінки капсули — подоцитів (мал. 95).

1

Подоцит — це велика клітина з численни­ми відростками, між якими є досить широ­кі щілини — канали. Таким чином, обидва шари мають проміжки, через які вільно проходять майже всі компоненти плазми крові. Єдиним суцільним шаром, крізь який здійснюється фільтрація, є базальна мембрана, побудована з колагенових воло­кон, що утворюють сітчасту структуру. Через її щілини 3 — 7 нм завширшки віль­но проходять часточки радіусом до 1,5 нм (наприклад, інулін).

Кожний з шарів має пори різного діаметру - від ЗО до 100 нм.

Через фільтр легко проходять речовини, що мають молекулярну масу меншу ніж 55 000. Проходження молекул через фільтр залежить не тільки від їх розміру і розміру пор, але й від заряду. Негативний заряд стінок пор і молекул білків перешкоджає їх проникненню у фільтрат.

У нормі абсо­лютною межею проходження часток через пори є молекулярна маса 80 000.

У разі ушкодження гломерул нирки проникність їх фільтру змінюється і в сечу можуть потрапляти високомолекулярні білки, навіть формені елементи крові.

Таким чином, за умови фізіологічної норми на склад первинної сечі, впли­вають розміри пор та їх заряд.

У нормі склад фільтрату практично не відрізняється від складу плазми крові, за винятком високомолекулярних білків та деяких неорганічних іонів, які зв'язані з білками, що не фільтру­ються (іони кальцію, магнію).

Об'єм фільтрату та швидкість його утворен­ня залежать від фільтраційного тиску.

Фільтрація відбувається у капілярах клубочка під дією гідростатично­го тиску крові (Рг), який створюється роботою серця і становить приблиз­но 70 мм рт.ст., що більше, ніж в інших капілярах тіла.

Цьому тиску про­тидіють онкотичний тиск плазми крові (Рон), величина якого приблизно становить ЗО мм рт.ст., і

гідростатичний тиск первинної сечі (Рп.с) у кап­сулі клубочка, величина якого близько 20 мм рт.ст.

Тому тиск, під дією якого відбувається фільтрація, називають ефективним фільтраційним тиском (ЕФТ) і величина його становить:

ЕФТ= Рг - (Рон+Рп.с) = 70- (30+20)= 20 мм рт. ст.

Фільтрація буде відбуватися тільки тоді, коли тиск крові в капілярах клубочків буде більшим, ніж сума онкотичного тиску білків плазми крові і гідростатичного тиску рідини в капсулі клубочка.

Від величини ефективного фільтраційного тиску значно залежить і швидкість клубочкової фільтрації - важливий діагностичний показник,

який є підґрунтям оцінки очисної функції нирок.

Швидкість клубочкової фільтрації визначають за співвідношенням концентрації певної речовини у сечі і крові, враховуючи хвилинний діурез.

Речовина, за якою визнача­ють швидкість клубочкової фільтрації, має відповідати певним вимогам:

• не реабсорбуватися,

• не секретуватися у капілярах,

• не впливати на гломерулярний фільтр,

тобто транзитом проходити через нирки.

Таким вимогам відповідає полісахарид фруктози інулін. Коли у крові підтримувати певну концентрацію інуліну, то, враховуючи те, що ця сполука відповідає пе­реліченим вимогам, така ж концентрація інуліну буде в первинній і в кінцевій сечі. Кількість інуліну в первинній сечі буде: ОР, де С -швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв), Р - концентрація інуліну в плазмі крові (ммоль/л), і така ж кількість інуліну повинна бути і в кінцевій сечі: II • V, де II - концентрація інуліну в сечі (ммоль/л); V - хви­линний діурез (мл/хв), тобто:

ОР=1>У,

звідки

Таким чином, швидкість клубочкової фільтрації визначають за відно­шенням концентрації інуліну (або іншої досліджуваної речовини) в сечі до його концентрації у крові, перемноженим на хвилинний діурез.

Цей показ­ник називають також кліренсом інуліну, або коефіцієнтом очищення, він відображає об'єм плазми крові, який за одиницю часу очистився під час проходження через нирки.

Крім інуліну можна використовувати манітол, креатинін. Частіше використовують природний компонент плазми - креатинін.

Внаслідок фільтрації у просвіті капсу­ли утворюється рідина — первинна сеча. Вона відрізняється від плазми крові від­сутністю високомолекуляриих білків і лі­підів. Усі інші компоненти плазми крові, у тому числі глюкоза, амінокислоти і деякі гормони, містяться в первинній сечі в такій самій концентрації, як і в плазмі крові. Виняток також становлять Са²⁺ і М§²⁺, не­велика частина яких, будучи зв'язаною з білками, не проходить крізь фільтр і за­лишається у крові.