3. Методика визначення собівартості продукції та шляхи зниження собівартості продукції.

В сільському господарстві визначають собівартість усіх видів продукції рослинництва та тваринництва, а також обслуговуючих виробництв.

Об’єкти визначення собівартості.

В галузі рослинництва:

• Групи культур (зернові без кукурудзи, овочі відкритого ґрунту, багаторічні та однорічні трави і т.д.)

• Окремі культури (картопля, цукровий буряк)

В галузі тваринництва:

• Молочне стадо корів (молоко та приплід)

• Молодняк ВРХ і доросла худоба на відгодівлі (приріст)

• Свині (приріст)

• Вівці дорослі (вовна)

• Птиця доросла (яйце)

• Молодняк птиці (приріст)

• Бджоли (мед)

Визначення собівартості продукції здійснюють в певній послідовності:

1. Розподіляють витрати на утримання основних засобів по об’єктах планування і обліку витрат.

2. Визначають собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, які здійснювали послуги основному виробництву.

3. Розподіляють витрати по зрошенню і осушенню земель.

4. Розподіляють загальновиробничі та загальногосподарські витрати.

5. Визначають загальну суму виробничих витрат по об’єктах планування.

6. Визначають собівартість продукції рослинництва

7. Визначають собівартість продукції тваринництва.

8. Визначають собівартість допоміжних виробництв, пов’язаних з переробкою сільськогосподарської продукції.

9. Визначають повну собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва і промислових виробництв, шляхом підсумку виробничої собівартості та витрат на реалізацію.

При визначенні собівартості продукції слід пам’ятати, що при вирощуванні сільськогосподарських культур та утриманні тварин і птиці, господарства, як правило, отримують не один, а декілька видів продукції, а саме:

• Основну

• Спряжену

• Побічну продукцію.

Тому, при визначенні собівартості окремих видів продукції спочатку встановлюють кількість отриманої основної, спряженої та побічної продукції по видах.

Здійснити окремий облік витрат на виробництво кожного виду продукції практично неможливо.

Тому, розподілення виробничих витрат між окремими видами продукції здійснюють за допомогою наступних методів:

1. Метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції.

Цей метод використовується в тих галузях, де в процесі виробництва отримують один вид продукції.

При цьому собівартість одиниці продукції визначають діленням суми витрат по даному об’єкту на загальний обсяг виробленої однорідної продукції.

Наприклад: За допомогою цього методу визначають собівартість 1 ц картоплі, зеленої маси кукурудзи, однорічних трав і т.д.

2. Метод виключення вартості побічної продукції з загальної суми витрат.

При цьому побічна продукція оцінюється по нормативній собівартості або фактичним витратам на її прибирання, перевозку і т.д.

Після виключення вартості побічної продукції з загальної суми витрат, ту суму, яка залишилася ділять на обсяг виробленої основної продукції.

Наприклад: Цим методом визначають собівартість 1 ц приросту живої маси молодняку ВРХ та свиней (основний вид продукції – приріст, побічний – гній).

3. Метод розподілу витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з ознак, загальної для видів отримуємої продукції.

Наприклад: 1) пропорційно кількості живильних (питательных) речовин.

2) Пропорційно витратам обмінної енергії кормів: молоко – 90%

Приплід – 10%

Цей метод використовують при визначенні собівартості

• Зернових відходів

• Нестандартних овочів, фруктів, ягід з урахуванням їх живильних якостей та інших характерних особливостей.

4. Метод оцінки витрат на окремі види отримуємої продукції експертним шляхом і вираження їх в показниках.

Наприклад: Одна голова приплоду ВРХ, кобил, оцінюється в розмірі собівартості 60-ти кормо-днів утримання тварин.

5. Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються централізовано.

При їх визначенні витрати на одиницю одного з видів продукції приймаються за одиницю, а витрати на одиницю інших видів продукції виражаються у вигляді коефіцієнту по відношенню до витрат, прийнятих за одиницю.

Наприклад: зерно – 1, а солома – 0,08.

6. Метод розподілу витрат пропорційно вартості продукції в оцінці по реалізаційним цінам.

Використовується при визначенні собівартості одиниці продукції овочівництва, вівчарства.

Три приклади (3-и задачі)

В науковій дослідженнях, а також у практиці господарської діяльності досить часто виникає питання щодо необхідного рівня собівартості тієї чи іншої продукції.

Необхідний рівень собівартості (С_п) продукції при поточних реалізаційних цінах (Ц) і необхідному рівні рентабельності (Р) можна розрахувати по формулі:

100 х Ц

С_п = ------------

100 + Р

Наприклад: Ціна 1 ц молока 45,5 грн., а необхідний рівень рентабельності – 5%.

100 х Ц 100 х 45,5 4550

С_п = ------------ = --------------- = ----------- = 43,33 грн.

100 + Р 100 + 5 105