Тема 2. Виробництво План

1. Способи і форми виробництва

2. Структура виробництва

3. Фактори виробництва

4. Крива виробничих можливостей

5. Закон спадної продуктивності

1. Способи і форми виробництва

Основним засобом задоволення потреб людини є виробництво [production]. Усі потреби [needs] прямо або опосередковано залежать від виробництва.

Виробництво – це вплив людини на матеріальний світ природи з метою надання йому властивостей і форм природи, придатних для задоволення потреб людини.

Основна мета виробництва – задоволення споживчих бажань.

Виробництво матеріальних благ [benefits] і послуг [services] становить основу існування будь-якого суспільства [society]. Воно є рушієм технічного процесу і розвитку людини. Для розуміння змісту виробництва необхідно визначити основні елементи процесу виробництва: працю, предмети праці та засоби праці

Праця – це цілеспрямована діяльність людей для досягнення мети – виробництва певного продукту.

Предмети праці – це об’єкти, на які діє людина (земля, сировина, матеріали). Людини діє на предмети праці за допомогою засобів праці.

Засоби праці – це машини, інструменти, обладнання, ви-робничі споруди тощо. Засоби праці та предмети праці у сукупності становлять засоби виробництва.

Поєднання праці та засобів виробництва використовують як критерії [criteria] для виділення технічних етапів у розвитку виробництва.

За цими критеріями розрізняють такі технологічні способи виробництва:

─ реміснича (інструментальна) технологія;

─ машинне виробництво;

─ сучасне автоматизоване виробництво.

У процесі виробництва люди вступають між собою у відносини, які називають виробничими відносинами [productive relations]. Вони виникають при використанні ресурсів [use of resources], розподілі прибутків [distribution of profits], організації управління [forming of management] тощо.

Суспільне виробництво – розвинута форма, що прийшла на зміну товарному виробництву. Основа його – поділ праці всередині гігантських компаній, коли їх філії у багатьох країнах є постачальниками деталей та вузлів, які не є товаром у повному розумінні цього слова.

2. Структура виробництва

У структурі виробництва виділяються матеріальна і нематеріальна складові.

Матеріальне виробництво [material production] – це вирішальна сфера людської діяльності, яка визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріального виробництва.

Нематеріальне виробництво [immaterial production] охоплює галузі, де створюють нематеріальні блага і послуги (охорона здоров’я, освіта).

Водночас, нематеріальне виробництво має великий зворотний вплив на розвиток матеріального виробництва.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг [human services]. Вона охоплює підприємства й галузі, що виробляють як матеріальні, так і нематеріальні послуги.

Праця у сфері обігу (оптової торгівлі) передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу виробництва. Роздрібну торгівлю, перевезення пасажирським транспортом, зв’язок, що задовольняє потреби людей, відносять до нематеріальних послуг.

Структуру виробництва можна розглядати також з позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють первинне, вторинне і третинне виробництво.

Первинне виробництво [Primary production] базується на привласненні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство та ін.).

Вторинне виробництво [Secondary production] ґрунтується на первинному. Воно охоплює галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

Третинне виробництво [Tertiary production] – створення різноманітних послуг, які обслуговують виробництво й особисті потреби.

Соціальна інфраструктура охоплює ті підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняючи соціальні та духовні потреби.