10.Причини ризиків прямих іноземних інвестицій та методи управління ними.

ПІІ є основною формою розвитку ТНК. ПІІ мають певні ризики, які можна поділити на декілька основних груп:

1. політичні.

   • ризик націоналізації

   • конфлікт цілей між іноземним інвестором і приймаючою державою

   • соціально-етичні, національні конфлікти, пов’язані з ПІІ

   • обмеження конвертованості національної валюти

   • корупція – це незаконна та неформальна приватизація функцій державного управління обраними або призначеними представниками влади з метою отримання незаконних та нелегальних приватних доходів. Форми корупції : хабарництво, набуття інших благ (подарунків)

2. фінансові ризики

3. економічні ризики.

Ризики ПІІ – це ймовірність відхилення у майбутньому фактичних результатів ПІІ від прогнозованих та планованих в силу дії передбачуваних та непередбачуваних факторів та ймовірність втрати або зменшення вигід та переваг від інвестицій

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1. Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик.

Корекція ставки здійснюється двома методами:

додаванням премії за ризик до вартості початково авансованого капіталу;

додаванням його до внутрішньої норми дохідності.

2. Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3. Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації. Під егідою Світового банку діє Багатостороння агенція з гарантування інвестицій, членом якої є й Україна. Наша держава має угоди із зарубіжними країнами про заохочення і взаємний захист капітальних вкладень.

4. Підбір такого проекту, який вкрай потрібний стороні, що приймає.

5. Диверсифікація ризику через розпорошення портфеля і т. ін..

11.Поясніть причини ризиків міжнародних кредитів та управління ними.

Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів (валютних і товарних активів) одних країн іншим (одними субєктами світової системи гос-ва іншим) на умовах платності, строковості, повернення.

Джерелами міжнародного кредиту є:

- тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;

- грошові накопичення держави, мобілізовані банком;

- грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.

Однією з умов міжнародного кредиту є захист від ризиків.

До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять:

- кредитний ризик, або ризик неплатоспроможності позичальника;

- валютний ризик, пов’язаний з коливаннями валютного курсу;

- регіональний ризик (ризик, пов’язаний з діяльністю в певному регіоні чи в одній країні);

- органічний ризик, пов’язаний зі змінами ринкових умов і якості всього сектору фінансового ринку;

- ризик зміни ціни товару після укладення контракту;

-відмова імпортера від прийняття товару, особливо при інкасовій формі розрахунку;

-помилки в документах чи оплаті товарів;

-зловживання чи розкрадання валютних коштів;

-коливання процентних ставок;

-інфляція.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення (управління) ризиків при міжнародному кредитуванні. Серед них найважливіші такі:

- відбір кредитів та структурування;

- диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;

- професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника;

- вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

- оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем;

- надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті;

- використання гарантій (уряду чи першокласного банку);

-страхування міжнародних кредитів (переважно середньо- і довгострокових експортних) — страхування майна кредитора в окремих високоризикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в державних;

- хеджування (від англ. hedge — огородити, захищати);

Кредити з плаваючою ставкою — це кредити, що змінюються залежно від рівня ринкової ставки, до якої вони прив’язані. Це ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР, прейм-райт і т. п.

На вибір конкретного методу страхування валютного і кредит­ного ризиків впливають такі фактори:

особливості економічних і політичних відносин із країною — контрагентом угоди;

конкурентоспроможність товару;

платоспроможність імпортера чи позичальника;

чинні законодавчі обмеження на проведення валютних чи кредитно-фінансових операцій у даній країні;строк, на який необхідно отримати покриття ризику;

наявність додаткових умов здійснення операції (заставний депозит, гарант третьої особи);

перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку і т. п.