7. Зміст та роль міжнародного ринку акцій для економіки.

Акції – фінансові активи, які засвідчують майнові права на частку власного капіталу компанії емітента.

Для емітента акції становлять джерело довгострокового фінансування. Фінансові вкладення в акції здійснюються з метою отримання додаткового доходу у вигляді суми дивіденду і зростання вкладеного в акції капіталу за рахунок підвищення їхньої ринкової ціни.

Міжнародний ринок акцій охоплює три типи фінансових інструментів:іноземні акції, євроакції, депозитарні розписки. Усі вони є титулами власності, які підтверджують участь інвестора в капіталі компанії.

Особливості сучасного розвитку міжнародного ринку акцій:

постійне зростання випусків міжнародних акцій

міжнародний рух корпоративного акціонерного капіталу відбувається переважно через механізм депозитарних розписок

переважання прямої купівлі ЦП на зовнішніх фондових ринках

інтеграція боргового та акціонерного сегментів міжнародного ринку ЦП

посилення інтеграції найбільших національних ринків акцій.

Іноземні акції являють собою акції випущені корпорацією нерезидентом на фінансовий ринок іншої країни. Ринок іноземних акцій включає ринок акцій компаній-нерезидентів; ринок акцій, які випущені та отримали біржовий лістинг лише у країні випуску, але продаються на фондових ринках кількох країн; ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн через системи взаємного котирування цін.

Під євроакціями розуміють акції, які пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках. Євроакції доступні для інвесторів різних країн. Євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за євровалюти. Ринок євро акцій дозволяє великим компаніям залучати фінансування на розвинутих ринках капіталу кількох країн одночасно.

Депозитарна розписка – обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній. Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку.

Існує кілька основних видів і відповідно ринків депозитарних розписок:

американські депозитарні розписки ;

європейські депозитарні розписки ;

глобальні депозитарні розписки ;

міжнародні депозитарні розписки.

Ринок акцій відіграє важливу роль для економіки, посідає особливе місце на ринку капіталів. Висока кон’юнктура фондових ринків відіграє певну роль у підтримці високої ділової активності, стимулюванні науково-технічного прогресу, модернізації виробництва і концентрації капіталу. Зростання ринку акцій створює додаткові можливості для залучення інвестиційного капіталу компаніями через додатковий випуск акцій, зростання ринку акцій сприяє зростанню виробництва.

8. Зміст та роль міжнародного ринку облігацій.

Облігація – це борговий фінансовий інструмент, за яким позичальник зобов’язується сплатити кредиторові всю суму боргу плюс проценти протягом певного проміжку часу.(зобовязання емітента перед покупцем акції- кредитором вчасно сплатити...)

Міжнародні облігації: іноземні облігації, єврооблігації.Відмінності між цими цінними паперами стосуються сфери і методів розміщення, режиму оподаткування, кола потенційних інвесторів тощо.

Іноземні облігації – це боргові цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі і деноміновані в національній або іноземній валюті.

Єврооблігації – боргові цінні папери, які випускаються одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються міжнародними інвесторами.

Глобальні облігації – середньо або довгострокові цінні папери, які одночасно пропонують інвесторам різних країн на провідних ринках світу. Вони входять до лістингу відразу кількох різних за національною належністю фондових бірж, внаслідок різних країн розміщення на них поширюються різні форми національного регулювання.

Учасники міжнародного ринку облігацій:

1) міжнародні позичальники (емітенти ЦП): наднаціональні інституції (МО) ; суверенні позичальники – національні центральні уряди країн; субсуверенні позичальники – регіональні уряди; квазісуверенні – державні і напівдержавні установи та агенції; фінансові інституції - корпорації нефінансового сектора.

2) міжнародні інвестори: - роздрібні інвестори – приватні особи - інституційні інвестори

3) інвестиційні посередники

Основні види облігацій, які обертають на міжнародних ринках.

1. Fixed income (interest) bonds. Це облігації, які мають фіксовану ставку %. Зазвичай це державні облігації деяких країн (Central Bank of Sweden, Royal Bank of England).

2. Floating interest/income bonds. Це облігації, які мають плаваючу відсоткову ставку. (Libor +/- х%, х ціна за ризик придбання облігацій даного емітента, що може бути як фіксована, або мати верхній і нижній ліміти (not more/not less)). London Inter Bank Offered Rate – ставка пропозиції на лондонському ринку міжбанківських кредитів. Ця ставка є основною для оцінки облігацій, емітованих на європейських і азійських ринках. Вона складається: 20 банків до 10 годин дають свої пропозиції по залученню банківських кредитів. З них 6 самих великих і самих маленьких відкидуються і з 8-и робиться середнє. Ці обидва види облігацій мають ринкове котирування.

3. Zero coupon bonds.Облігації, відсоткова ставка по яким дорівнює нулю. Це в основному японці. Різновид Zero coupon + deep discount.

4. Sovereign bonds. Це бонди емітовані суверенною державою. Як правило вони емітуютьсья в нац.валюті. Якщо вони в іноземній валюті, то це євробонди. Вони мають меншу дохідність, ніж ринкові, тому що зобов’язання по погашенню бондів є від суверенної держави.

Випуск міжнародних облігацій відіграє важливу роль в інвестиційному процесі. За допомогою ринку міжнародних облігацій місцеві інвестори можуть здійснити міжнародну диверсифікацію ризику неплатежу за облігаціями, для емітентів відкривається доступ до великих національних ринків позичкового капіталу. Взагалі ринок міжнародних облігацій є важливим джерелом фінансових ресурсів для багатьох великих банків, корпорацій, а також для центральних і місцевих урядів. Також використовується для залучення додаткового капіталу з метою розширення чи модернізації виробництва Дає можливість уникнути країнних ризиків, зменшити витрати на залучення фінансування за рахунок податкових пільг, а також проведення арбітражних операцій, використання різниці у валютних курсах, процентних ставках тощо

9.Економічний зміст, мотиви та форми прямих іноземних інвестицій.

ПІІ – це трансграничне переміщення активів у фінансовій, матеріальній та нематеріальній формі за рахунок яких створюються дочірні та спільні підприємства в інших країнах, набуття довготривалого економічного інтересу (володіння акціями) та отримання права участі у прийнятті стратегічних рішень.

ПІІ- вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в кр-реципієнті, яке забезпечує контроль прямого іноземного інвесторанад обєктом розміщення капіталу.

ПІІ:

фінансові інвестиції

- інвестиції в грошовій формі в придбання акцій

- реінвестування прибутку на раніше вкладений капітал

- внутрішньо корпоративний рух фінансів/капіталу

інвестиції матеріальних активів

- обладнання, будівлі підприємств

інвестиції нематеріальних активів

- ноу-хау, патенти, ліцензії

Функції ПІІ:

• трансграничний трансфер активів

• спосіб інвестування в набуття контролю над зарубіжними компаніями

Загальні мотиви здійснення прямих іноземних інвестицій:

1)прагнення до найвигіднішого вкладення капіталу, що досягається через виробництво товарів та послуг на місці. На це і спрямована більша частина іноз інвестицій

2)техніко-економічний. Частина інвестицій спрямовується на створення за кордоном власної інфраструктури зовн-ек зв’язків (складів, баз, транспортних підприємств, банків, страх компаній, і т.д.), тобто – товарно- та послугосупроводжувальної мережі для забезпечення збуту.

3)екон та політ нестабільність у країні походження компаній, високі податки, необхідність відмивання незаконних коштів і т.ін. особливо активно капітал “втікає” у кр та території з пільговим режимом оподаткування компаній, які там реєструються, але здійснють операції за межами цих країн та територій (офшорні компанії).

Ці три мотиви конкретизуються залежно від фірми, галузі, країни прикладення іноземного капіталу та часу, коли ухвалюється рішення про здійснення інвестування.

Мотивація іноземного інвестування обгрунтовується також відомим правилом OLI (запропонованим Дж. Даннінгом), відповідно до якого для здійснення іноземного інвестування необхідні 3 умови:

• ownership special advantages (переваги власності) – переваги від створення власного виробництва мають переважати витрати на його розгортання за кордоном

• location specific variables (переваги розміщення) – кр-отримувач повинна приваблювати інвестора своїм розміщенням

• internalization incentive advantages (переваги інтерналізації) –самостійна реалізація перших двох переваг має бути для інвестора вигіднішою, ніж їх використання через місцеві підприємства