3 Основні види рівноваги платіжного балансу:

1. Довгострокова рівновага платіжного балансу NBc=0, де NBc – net balance of current account). Довгостроковою рівновагою ПБ називається стан, коли чистий баланс поточних рахунків більше або дорівнює 0.

2. Середньострокова рівновага платіжного балансу. NBк=0. Середньострокова рівновага платіжного балансу буде тоді, коли чистий баланс руху капіталу дорівнює або більше 0.

3. Короткострокова рівновага. NBr=0 Короткострокова рівновага платіжного балансу досягається тоді, коли баланс рахунку офіційних резервів дорівнює 0. Це означає, що нацбанк країни не робить ніяких інтервенцій на продаж-купівлю іноземної валюти.

41. Порівняйте основні типи угод на валютному ринку.

Валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

На валютному ринку є 2 типи угод продажу валютному ринку:

1. спот- угоди з негайним або відстроченим на 1 день постачанням валюти, які укладаються по поточному валютному курсу. Поточний валютний курс –це курс на момент укладання угоди. Валютний курс СПОТ відображає перш за все фундаментальний фактор валютного ринку (Попит і пропозицію). Тод, том- опер з Є

2. строкові -term countracts. Контракти з відстроченим терміном виконання. Основні типи таких контрактів: контракти на купівлю-продаж іноземної валюти в певний період у майбутньому, по валютному курсу зафіксованому на цей майбутній період. (ФОРВАРД і Ф’ючерс). Строкові валютні контракти мають 2 основні типи:

	Forward	Futures
Size	Any	Standard (lot = 50 000 USD)
Maturity (термін дії контракту)	Any	Fixed (1, 3, 6 , 9 місяців)
Location	Between companies (між банками)	Exchange (біржі)
Pricing	Bid-offer (скидка або премія до курсу СПОТ)	Put , on exchange (ціна пропозиції на біржі)
Settlement (виконання контракту)	Delivery (постачання валюти)	Reserve position (шляхом купівлі зворотної позиції)

У форварда це різниця між премією або скидкою

У ф’ючерса це прибуток від різниці в ціні, яка має місце кожен день

Ф’ючерси і форварди складають основні види інструментів, які називаються деривативами:

• вони є контрактами, які можуть куплятися і продаватися

• вони не мають ніякої вартості як контракти, тому що вони не репрезентують ніякий актив, але з їх обороту виростає певна вартість у вигляді прибутку, премії. Вартість виникає з контрактних умов

ОПЦІОН надає право, але не обов’язок сторонам контракту здійснити певну трансакцію через певний період часу.

СВОП – це угода обміну 2-х активів, які можуть бути різними по своєму змісту, вартості та ліквідності. Пр. Інвестор купляє облігації, то він може за умовами облігацій він може обміняти їх на акції компанії, облігації, якої він купив.

Суть процентного СВОПу полягає в тому, що одна сторона зобов’язується виплатити іншій проценти по ставці LIBOR в обмін на отримання процентів по фіксованій ставці з метою отримання прибутку у вигляді різниці між ними. При цьому сторона, яка має середньострокові вкладення по фіксованому проценту, але короткострокові пасиви по проценту, який переглядається (базовий) страхує свій процентний ризик/процентну позицію, купуючи довгострокову фіксовану ставку або навпаки.

Всі деривативи є похідним від базових активів (валюта або товар, або інший актив, який може мати або змінювати певну вартість)

Форвард(розмір і термін угоди будь-який, здійснюється між банками) -це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

Фючерс – розмір сттандартний, термін – фіксований, здійснюється на біржах .

Ф’ючерси і форварди складають основні види інструментів, які називаються деривативами:

1)вони є контрактами, які можуть куплятися і продаватися

2)вони не мають ніякої вартості…

50 Розкрийте зміст та наслідки міжнародних фінансових криз.

На макрорівні великих економічних систем кризи виникають найчастіше через розриви між виробництвом і споживанням товарів. У докапіталістичних способах виробництва існувало недовироблення матеріальних благ. При капіталізмі вперше виникло надвиробництво. Найбільш глибоко і докладно цю проблему досліджував К. Маркс. Він розкрив причини економічних криз і обґрунтував їхню неминучість в умовах стихії й анархії виробництва. Перша економічна криза відбулася в Англії в 1825 p., де на той час капіталізм став пануючим ладом. Наступна криза в 1836 р. охопила вже Великобританію і США. Криза 1847 р. торкнулася майже всіх країн Європи. Першу світову кризу відносять до 1857 р. Це була найглибша криза з початку капіталістичного розвитку. Світові економічні кризи відбувалися в 1900-1903 pp., 1907 р., 1920 p., але усі вони не йшли ні в яке порівняння зі світовою кризою 1929-1933 pp. Вона продовжувалася понад чотири роки та охопила увесь капіталістичний світ і всі сфери економіки. Тільки в США розорилося 109 тис. фірм. Після цієї кризи депресія була затяжною. Після деякого пожвавлення наступила нова криза, характерна тим, що їй не передувала фаза підйому. Нова криза хоча і була слабшою за попередню, але протікала дуже гостро. Загальний обсяг промислового виробництва в капіталістичному світі скоротився на 11%, а в США — на 21%, випуск автомобілів зменшився на 40%. Розвиток і загострення цієї кризи були перервані другою світовою війною 1939-1945 pp. Після другої світової війни в 1948-1949 р. вибухнула локальна економічна криза, що охопила США і Канаду. У США обсяг промислової продукції тоді упав на 18,2%, а в Канаді — на 12%, а загальний обсяг промислового виробництва розвинутих капіталістичних країн скоротився на 6% [1]. Чергові економічні кризи в капіталістичних країнах відбувалися в 1953-1954 і 1957-1958 pp. Але найглибшою була економічна криза 1973-1975 pp. Вона охопила усі капіталістичні країни і відрізнялася високим рівнем інфляції. Характерною рисою цієї кризи було переплетення її з глибокими структурними кризами, що вразили найважливіші сфери виробництва — енергетику, сировинні галузі, включаючи і сільське господарство, а також валютну систему. Дуже суперечливі точки зору на причини економічних криз. І для цього є чимало об'єктивних передумов. Справа в тім, що вплив на циклічність відтворення тих самих факторів у різні періоди дуже різний і до того ж прояв їх в окремих державах має свої особливості. Багато економістів тривалість циклу пов'язують з науково-технічним прогресом (НТП). Активна частина основного капіталу морально старіла протягом 10-12 років. Це вимагало її відновлення, що служило стимулом економічного пожвавлення. Вихідним поштовхом була заміна устаткування і технології, тому відновлення основного капіталу називають матеріальною основою економічного циклу. Наступні скорочення періодів циклу (з 10-11 років у XIX ст. до 7-8 років у передвоєнні і 4-5 років у післявоєнні роки XX ст.) пов'язуються з прискоренням термінів відновлення основного капіталу під впливом НТП у сучасному світі. У К. Маркса була своя система поглядів не тільки на причини, що визначають тривалість циклів, але і на саму природу циклічності. Принциповою відмінністю точки зору К. Маркса щодо даної проблеми є те, що причини циклічності капіталістичного відтворення він бачив у самій природі капіталізму, безпосередньо в протиріччі між суспільним характером виробництва і приватним характером присвоєння його результатів. Представники неокласичної і ліберальної шкіл висували різні версії про природу і причини економічних криз. Багато хто з них вважав причиною криз недоспоживання населення, що викликає надвиробництво. Послідовною представницею теорії недоспоживання була Джоан Робінсон, лідер лівого кейнсіанства. Ліками від криз вважалося стимулювання споживання. Але виникаючий недолік споживання (платоспроможності) є скоріше наслідком, ніж причиною кризи. Більш близькі до марксистської позиції економісти, що вважають причиною криз диспропорціональність чи "нерівновагу". Кризи зумовлені відсутністю правильних пропорцій між галузями, стихійними діями підприємців. Теорія нерівноваги збігається з іншим розповсюдженим поглядом на кризи як на породження зовнішніх умов — політичних, демографічних, природних. Ф. фон Хайєк, прихильник ринкової свободи і лютий супротивник державного втручання, вважав, що кризи надвиробництва виникають через надлишкове фінансування з боку держави (дешеві кредити, "накачування" попиту). Існує і психологічна теорія криз. Так, на думку І. Шумпетера, кожній фазі властива своя психологічна картина, що формує відношення до інвестицій. Паніка і розбрід кризового стану ведуть до застою капіталовкладень, підвищений настрій в умовах підйому стимулює гарячку. "Мінливі ситуації" формують нерівномірність інвестиційного циклу. Економічною наукою до даного часу розроблений цілий ряд різних теорій, що пояснюють причини економічних циклів і криз. П. Самуельсон, наприклад, як найбільш відомі теорії циклів і кризи в своїй книзі "Економіка" відзначає наступні: грошову теорію, що пояснює цикл експансією (стиском) банківського кредиту (Хоутрі й ін.); теорію нововведень, що пояснює цикл використанням у виробництві важливих нововведень (Шумпетер, Хансен); психологічну теорію, що трактує цикл як наслідок хвиль песимістичного і оптимістичного настрою, що охоплюють населення (Пігу, Беджгот й ін.); теорію недоспоживання, що вбачає причину циклу в занадто великій частці доходу, що йде багатим і ощадливим людям, у порівнянні з тим, що може бути інвестоване (Гобсон, Фостср, Кетчінгс й ін.); теорію надмірного інвестування, прихильники якої думають, що причиною рецесії є, швидше, надмірне, ніж недостатнє, інвестування (Хайєк, Мізес й ін.); теорію сонячних плям — погоди — врожаю (Джевонс, Мур).

Наслідки:

• уповільнення світової економіки, що в скорочує попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку та призводить до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні, зниження заробітної плати тощо;

• на світових товарних ринках спостерігаються різкі стрибки цін на товари, викликані нестабільністю фінансових і валютних ринків, це викликає зменшення торгівельного балансу, що суттєво послаблює позицію України на міжнародних ринках;

• обвал котирувань на світових фондових ринках призвів до різкого падіння акцій вітчизняних компаній;

• паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків перекрили зовнішні фінансові ринки та викликають проблеми у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняних банків та корпорацій;

• зниження обсягів виробництва в галузях економіки, які мають значну експортну орієнтацію: насамперед, металургії, хімічній промисловості, частині підгалузей машинобудування та харчової промисловості;

• загострення проблеми бюджетного дефіциту через необхідність збереження високого рівня видатків для компенсації негативних соціальних явищ;

• різке зменшення інвестиційної активності через значну економічну та політичну невизначеність та загострення дефіциту фінансових ресурсів;

• зростання рівня безробіття та загострення становища на ринку праці, зростання конфліктів між сторонами соціального діалогу;

• погіршення фінансового становища комерційних банків через зниження платоспроможності позичальників;

• зменшення обсягів та зростання вартості кредитування суб'єктів господарювання та населення;

• стагнація в галузях економіки, залежних від доступності кредитних ресурсів: насамперед, будівництво, сільське господарство, машинобудування;

• зменшення внутрішнього платоспроможного споживчого попиту через зменшення зайнятості, сповільнення приросту доходів населення та зменшення споживчого кредитування;

• ускладнення фінансування негативного сальдо платіжного балансу через сповільнення припливу в Україну іноземних інвестиційних та кредитних ресурсів;

• посилення валютно-курсової нестабільності при слабкій прогнозованості тенденцій валютного ринку;

• високі темпи інфляції через зростання складових собівартості продукції, вплив девальваційних тенденцій, високий рівень ризиків в економіці;

• зведення до мінімуму можливостей отримання зовнішніх запозичень внаслідок глобальної кризи ліквідності та утруднений доступ до кредитних ресурсів;

• суттєве зниження обсягів надходження іноземного капіталу в Україну;

• відсутність прогресу у проведенні важливих реформ внаслідок політичної нестабільності, відсутності політичного консенсусу серед політичної еліти за наближення президентських виборів.